Читать статья по философии: "Плюралізм у філософії та науці"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

ПЛЮРАЛІЗМ У ФІЛОСОФІЇ ТА НАУЦІ Шевчук С.Ф. Плюралізм, і пов’язана з ним толерантність, які так не подобаються прихильникам авторитарного світогляду, є особливо значимими у посттоталітарному світі з його потребами демократизації та гуманізації. Інтерес до плюралістичної методології зростає у процесі подальшої розбудови демократичної держави і суспільства. Тоталітарні диктаторські режими, як вогню, бояться плюралізму, адже саме уявлення про те, що, окрім їх власної, може існувати інша, протилежна думка чи ідея, виводить їх з рівноваги.

Постановка проблеми. У той час, як історія філософії вражає багатоманітністю різних шкіл, напрямків, течій, наука в її класичній формі тяжіє до одноманітності, однозначності. Ця різниця покладалась в основу тієї прірви, яка розділяла філософію і науку. Однак, чи настільки далека сучасна наука від філософії та чи не можемо ми помітити в ній рух від монізму до плюралізму?

Аналіз досліджень. Проблему плюралізму у філософії досліджували Аристотель, Ф. Бекон, Г.В.Ф. Гегель, Столович Л.Н., Ойзерман Т.І., Зотов А.Ф. та інші. Проблему плюралізму в науці розробляли відомі філософи науки І. Лакатос, П. Фейєрабенд, Т. Кун, К. Поппер та інші.

Мета статті. Ми ставили перед собою мету - прослідкувати процес еволюції науки (природознавства) від однозначності до багатозначності (від монізму до плюралізму). На цій основі констатувати можливість та необхідність більш тісної взаємодії (єдності) філософії та науки. Для реалізації мети ми ставили перед собою наступні завдання: 1) встановити відмінність понять «монізм» та «плюралізм»; 2) проаналізувати плюралізм як принцип, притаманний філософії «зовнішньо» (на рівні її існування в соціально-культурному та історичному просторі) та «внутрішньо» (як особливість філософування взагалі); 3) дослідити етапи становлення науки та їх осмислення в методологічних концепціях філософії науки.

Виклад основного матеріалу. Плюралізм, як термін, був запропонований німецьким філософом Х. Вольфом у 1712 році, як протилежний монізму.

Монізм і плюралізм є виявами людського мислення, які визначають у процесі пізнання об’єктивного світу, людської діяльності, розвитку суспільства дещо єдине чи множинне, схожість або різницю предметів, явищ, подій та ін.

Вже Аристотель писав про спосіб думок людей, котрі трактували єдине та множинне як таківиди сутностей, що перебувають у відношенні протилежності. Відповідно, ці протилежності не існують одна без одної.

Ознаками монізму (грец. Monos - один, єдиний) як типу раціонального мислення є однозначність, лінійність, строгість, визнання дечого єдиного - один Бог, один початок, один світ, одна причина. У процесі обговорення якогось питання чи проблеми монізм означає єдиний погляд та відсутність альтернативи.

Плюралізм (лат. Pluralis - множинний) - це багатозначність, нелінійність, варіативність гіпотез, визнання дечого багатоманітного: багато початків, багато світів, багато причин. У процесі обговорення питання чи проблеми плюралізм допускає множинність поглядів, припущень, думок, визнає альтернативу.

Як парадигму наукового мислення сутність монізму та плюралізму визначив Ф. Бекон у праці «Про принципи і початки»: «Монізм - думка тих, хто визнає лиш один принцип речей, плюралізм - думка тих, хто визнає багато принципів» [1, с.