Читать реферат по основам права: "Процес доказування у кримінальних справах" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Процес доказування, як відомо, розглядають у гносеологічному та функціональному аспектах. Гносеологічна сторона доказування полягає в пізнанні обставин, які складають предмет доказування, з метою встановлення істини у справі. Функціональна ж сторона цього процесу полягає у роботі з доказами: їх збиранні, дослідженні, оцінці й використанні. Ці дії суб’єкта доказування створюють стадії або елементи процесу доказування.

Процесу доказування в теорії доказів, науці кримінально-процесуального права приділялась увага в різні часові періоди переважно вченими-криміналістами щодо тактичних прийомів і способів здійснення доказування у кримінальній справі (Г. Гросс, Е. Локар, А. Вейнгарт, М. Сторогович, У. Уильз, Р. Бєлкін, С. Трегубов, В.А. Банін та інші). В Україні досліджувалися проблеми предмета доказування, доказів, носіїв і джерел доказової інформації, умов їх допустимості та інших інститутів теорії доказів як у загальному аспекті, так і щодо розслідування злочинів у сфері оподаткування (М.М. Михеєнко, М. Гродзинський, В.М. Тертишник, В.О. Попелюшко, В.Т. Нор, О.В. Левицький, В.В. Лисенко, М. Костін, Г.Л. Чигирина). Проте, незважаючи на вирішальне значення процесу доказування в теорії доказів і кримінально-процесуальній діяльності, питання елементів (стадій) доказування як практичної і логічної діяльності залишається актуальним і недостатньо вирішеним. Поняття і зміст процесу доказування і стане предметом огляду даної статті.

Предметом досліджень у кримінально-процесуальній діяльності є злочин як акт людської діяльності, як специфічне явище встановлення змісту якого є одним із завдань доказування. Це завдання вирішується лише за допомогою фактичних даних про злочин, тобто тієї інформації, яка в установленому законом порядку визнається доказами по справі. Процес виникнення інформації має закономірний характер. Така закономірність базується на знаннях про всезагальність властивості відображення. Відображення в свою чергу притаманне будь-якій матерії, будь-який матеріальний процес відображається в інших матеріальних процесах, пов’язаних з ним.

Виходячи із закону діалектики про взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ матеріального світу можна зробити висновок про те, що взаємозв’язок при відображенні є одним із необхідних і універсальних зв’язків об’єктивної дійсності: якщо будь-який матеріальний процес пов’язаний з іншими процесами, то не існує ізольованих явищ, а відповідно, не існує явищ, які принципово не відображаються.

Подія злочину – один із матеріальних процесів, і тому знаходиться у зв’язку і взаємообумовленості з іншими процесами, подіями і явищами, відображається в них і сам виступає відображенням інших процесів [7, с. 131].

Отже, сам процес виникнення інформації є процесом відображення, а її виникнення – результат цього процесу. Оскільки ж подія злочину відображається в навколишньому середовищі, елементами якого є не тільки речі, предмети, а й люди, у свідомості яких відображається ця подія, то і процес виникнення інформації про злочин є закономірністю.

Даний процес має ситуаційний характер, тобто залежить від умов, в яких протікає, від ситуації. Ситуаційність процесу виникнення інформації про подію та її учасників й

Похожие работы