Читать реферат по основам права: "Процес доказування у кримінальних справах" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Визначення кола й змісту ситуаційно типових процесів виникнення і зникнення відображень події і самих цих відображень стає основою для розробки рекомендацій з типових для цих ситуацій дій суб’єкта доказування.

Доказування як пізнавальний процес можна розглядати як процес накопичення, переробки, передачі і використання доказової інформації.

Доказова інформація мовою теорії доказів – це ступінь зв’язку доказів з подією, до якої вони відносяться, що знаходяться у прямій залежності від кількісного і якісного змісту цих змін. У теорії доказів інформація розглядається в семантичному і прагматичному аспектах, які виступають розділами семіотики, що досліджує властивості знакових систем [15, с. 28–35].

Семантика – вивчає знакові системи, як засоби відображення смислу (інтерпретації знаків і знакових сполучень).

Прагматика – вивчає відношення між знаковими системами і тими, хто сприймає , інтерпретує і використовує відомості, що в них містяться.

Семантика і прагматика досліджують інформацію щодо її значення, змісту, цінності та доцільності.

Сутність інформаційних процесів при доказуванні полягає в наступному:

доказування – це процес, який полягає в отриманні, зберіганні, передачі й переробці інформації з метою виконання спеціальних завдань судочинства; доказ – це сигнал – образ або повідомлення, як єдність змісту, джерела і форми; інформація (доказова, судова, ідентифікаційна) – це відомості про обставини, які становлять предмет доказування.

У структурі доказування наявні і поєднуються пізнавальні (пошукові та інформаційні процеси), комунікативні (фіксація та забезпечення передачі фактичних даних у часі та просторі), посвідчувальні (закріплення, підтвердження достовірності фактичних даних) та обгрунтовуючі елементи [5, с. 54–56].

Пізнавальний елемент доказування полягає у виявленні джерел доказової інформації та отриманні фактичних даних щодо обставин, які входять у предмет доказування по справі.    

Комунікативний елемент доказування полягає в тому, що сприймаючи доказову інформацію, слідчий мислить себе частиною „пізнавальної системи”, частками якої є всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі. Його завдання полягає в тому, щоб перетворити „істину в собі” в „істину для всіх”.

Процесуальна форма збирання та дослідження доказів виступає універсальним комунікативним і посвідчувальним засобом, засобом передачі доказової інформації адресату та створення необхідних гарантій її надійності, достовірності та допустимості у справі.

Посвідчувальний елемент доказування проявляється в документуванні та засвідченні в установленому порядку виявлених даних, а водночас і самої процедури одержання доказів для того, щоб обґрунтувати їх достовірність і правильність висновків, зроблених на їх основі [8]. При реалізації вказаного елемента в процесі доказування здійснюється надійне закріплення доказів.

Підсумок доказування – висновок у справі – являє собою результат синтезу чуттєво-практичної (пізнавально-засвідчувальної і комунікативної) та

Похожие работы