(Назад)
(Cкачать работу)науки критерій науковості та об’єктивності знання був пов’язаний з елімінацією суб’єктності пізнання. Це означало спрямованість на єдину та однозначну істину, а отже, майже повністю виключалась можливість різних позицій, точок зору, тобто плюралізму.
На другому етапі виявилась криза цих установок і був здійснений перехід до нового типу філософських обґрунтувань. Цей перехід характеризується відмовою від прямолінійного онто- логізму і розумінням відносної істинності будь- якої картини природи, виробленої на певному етапі розвитку природознавства. Тут допускається істинність різних конкретних теоретичних описів тої самої реальності, оскільки у кожному з них утримується момент об’єктивної істини. Пост класична наука будується на визнанні суб’єктності всякого знання. Суб’єктність знання обумовлюється специфікою людської взаємодії зісвітом. Так, Ейнштейн, формулюючи основні положення теорії відносності, відмічав, що фізична теорія описує фізичний процес не сам по собі, а результат взаємодії фізичного процесу із засобами дослідження. Тому сучасна методологія та філософія науки підкреслюють принципову роль спостерігача і засобів спостереження при отриманні наукового знання.
Якщо завдання класичної науки полягало у відкритті загальних розумних законів, за якими влаштований світ, то пост класична наука виявляє, що світ не настільки впорядкований, як думали раніше. Так, одним із основоположних принципів квантової механіки є принцип невизначеності. Сучасна наука звертається до поняття «хаос», щоб охарактеризувати принципову невпорядкованість світу. Хаос - ірраціональний, його природа двояка: з одного боку, хаос - джерело творчості, безперервного оновлення світу, появи того, чого раніше не було; з іншого боку, хаос загрожує руйнуванням світу. Хаос і принципова непередбачуваність поведінки об’єкта свідчать, що наука завжди повинна рахуватись з нераціональною остачею, котра неусувна, як би не вдосконалювались засоби і методи науки.
Звичайно, непередбачуваність світу не можна абсолютизувати. Дещо наука здатна передбачити, але, як справедливо зауважив сучасний французький філософ Жан-Франсуа Ліотар, у світі існують лише острівці детермінізму.
Все це привело посткласичну науку до перегляду уявлень про закономірність. На відміну від класичної науки, що розуміла закономірність як динамічну з обов’язковістю причинно-наслід- кових зв’язків, посткласична наука розуміє закономірність переважно як ймовірнісно-статистичну. Ймовірнісно-статистичні закономірності застосовуються не щодо одиничного об’єкта чи події, а лише щодо їх множини. Передбачаючи поведінку сукупності об’єктів в цілому, вони не здатні передбачити поведінку кожної одиниці, що входить до неї.
Третій етап розвитку науки характеризується осмисленням історичної мінливості не лише онтологій, але й самих ідеалів та норм наукового пізнання, баченням науки у контексті соціальних умов її буття та соціальних наслідків, обґрунтуванням припустимості та навіть необхідності включення аксіологічних факторів при поясненні та описі низки складних системних об’єктів (екологічні процеси, глобальне моделювання, обговорення проблем генної інженерії тощо).
З першої третини ХІХ століття був розпочатий процес осмислення наукою
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы