Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Санкції Європейської економічної спільноти проти Аргентини в ході Фолклендської війни 1982 року" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Велика Британія просила членів ЄЕС накласти заборону на деякі аргентинські товари імпорту (в тому числі яловичину, сталь, текстиль, шкіряні товари) та припинити надання пільг щодо іншого аргентинського імпорту. Втім, навіть такі помірковані побажання британців були холодно сприйняті деякими країнами Спільноти. Зокрема прем’єр-міністр Ірландії Чарльз Хогі холодно поставився до пропозицій Великої Британія та навіть заявив, що санкції можуть бути «контр-продуктивними» [9, c.1]. Крім того, ФРН була занепокоєна можливим обмеженням експортних кредитів в рамках пакету санкцій [10, c.2].

У підсумку 10 квітня 1982 року члени ЄЕС відкликали свої державні замовлення і наклали широку заборону на аргентинський імпорт разом з ембарго на експорт озброєння [11]. У ЗМІ це назвали "найжорсткішими санкціями ЄЕС, що коли-небудь вводилися"[12, c.1]. Держави-члени ЄЕС отримали одну важливу поступку від Великої Британії в остаточному варіанті рішення. Згідно з нею, договори, що були укладені до 16 квітня, звільнялися від заборони на імпорт [13]. Незважаючи на цю поступку, Італія продовжувала висловлювати сумніви з приводу запропонованих санкцій і відмовлялась затвердити офіційні документи до останньої хвилини 16 квітня. Ірландія та Бельгія також виказали помітне небажання застосовувати санкції. Втім, враховуючи економічні та політичні інтереси, що були поставлені на карту, більшість європейських держав були готові взяти участь у колективних санкціях в якості альтернативи війні, але не були готові нести витрати на односторонні санкції, які вони вважали неефективними. Крім того, через те, що члени ЄЕС не очікували, що санкції триватимуть довше, ніж кілька тижнів, уряди передбачали низькі втрати від їх запровадження. Також слід зазначити, що члени ЄЕС розглядати санкції не як доповнення до військової діяльності, а в якості альтернативи.

Проте, при оцінці аргентинської поведінки, європейці недооцінили важливість внутрішнього політичного тиску на уряд Аргентини. Президент Галтієрі не міг дозволити собі відступити, як тільки він розпочав військову операцію щодо Фолклендських островів. Аргентина сподівалась протистояти санкціям за сприяння країн Латинської Америки і Радянського Союзу. Вона також вірно припустила, що міжнародні фінансові ринки не могли дозволити собі довести країну до дефолту. Таким чином, навіть вражаючий рівень співпраці, що продемонструвала ЄЕС та інші країни щодо солідарності з Великою Британією, не були достатніми для того, щоб перешкодити аргентинцям боротись за Фолклендські острови.

Солідарність ЄЕС похитнулась, як тільки британці за допомогою десанту повернули собі контроль над островом Південна Георгія, захопленим аргентинцями одночасно з Фолклендами. Країни Спільноти сподівалися, що економічного тиску буде

Похожие работы