Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Санкції Європейської економічної спільноти проти Аргентини в ході Фолклендської війни 1982 року" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Слід наголосити, що в 1982 році найбільшим торговим партнером Аргентини в Європейській Спільноті була ФРН. Аргентинський експорт у Західну Німеччину складав майже 565 млн доларів, а західнонімецький експорт в Аргентину оцінювався у 1 млрд доларів [3, c.139]. Таким чином, британські зусилля були націлені, в першу чергу, на західнонімецький уряд. Міністр закордонних справ Німеччини Ганс-Дітріх Геншер вів тривалі дискусії зі своїм британським колегою лордом Каррінгтоном 1 і 2 квітня. 5 квітня британський посол у ФРН сер Джок Тейлор зустрівся з держсекретарем МЗС Берндтом фон Штаде. На той момент німецькі представники вважали, що обговорювати економічні санкції було зарано. Тим не менш, британським дипломатам вдалося досягли неформальної угоди щодо зупинення відвантаження побудованих ФРН для Аргентини фрегатів у разі, якщо конфлікт загостриться. Міністр закордонних справ Бельгії Лео Тіндеманс, який в той час виконував роль президента Ради Міністрів ЄEC, також став мішенню британської лобістської діяльності. Його перша реакція в цілому також підтримувала британських пропозицій.

ЄЕС швидко засудила використання Аргентиною військової сили і закликала до евакуації з Фолклендських островів. Втім, питання про введення безпосередніх економічних санкцій, які могли б болюче вдарити по економіці самих країн - членів Спільноти у разі, якщо б вони затягнулися, залишалося ще й досі невирішеним. Обсяги торгівлі ЄЕС з Аргентиною в 1980 р. складали близько 4 млрд доларів, з торгівельним позитивним сальдо у 460 млн доларів. Заборона імпорту Аргентини не коштувала би багато для Спільноти в цілому, оскільки більшість аргентинського імпорту, такого як м'ясо та інша сільськогосподарська продукція, в достатній кількості вироблялася країнами-членами ЄЕС [3, c.140]. Тим не менш, Італія та Ірландія могли б постраждати від припинення імпорту шкіри для їх взуттєвої промисловості. Крім того, ЄЕС очікував, що Аргентина завдасть удару у відповідь, заборонивши імпорт з країн Спільноти, як це вже було тоді, коли Велика Британія оголосила санкції проти аргентинського імпорту [5, c.11; 6, c. 6]. Таким чином, вартість санкцій полягала не тільки і не стільки у втраченому імпорті, скільки у можливості втратити аргентинський ринок для власного експорту. 9 квітня Аргентина офіційно озвучила протест проти обговорення санкцій ЄЕС і пригрозила (а пізніше і виконала) прийняти «відповідні заходи реагування на кроки, що впливають на її зовнішню торгівлю і міжнародні економічні відносини» [7, с.155].

Станом на 6 квітня 1983 року перші сигнали від членів Спільноти були достатньо обнадійливими для Великої Британії щодо введення санкцій на рівні ЄЕС проти Аргентини [3, c.140]. Британська дипломатія ініціювала тільки ті санкції, що не перевищували дії, які вона вже прийняла в

Похожие работы