(Назад)
(Cкачать работу)влади», що ґрунтується на поєднанні принципів і прагматизму, відмові від жорсткої ідеології, використанні повного набору дипломатичних, економічних, військових, політичних, юридичних і культурних заходів здійснення політики, пріоритетним серед яких є дипломатія. В умовах обмеженості ресурсів США визначено потребу вибору пріоритетів зовнішньої політики. Ці положення були розвинуті у багатьох виступах Держсекретаря Х. Клінтон, яка підкреслювала, що майбутнє політики визначатиметься в Азії, а не в Афганістані чи Іраку, і США мають бути в центрі цих подій [14]. Відтак, визначено пріоритетні напрямки політики США в АТР: посилення двосторонніх союзів в сфері безпеки; поглиблення відносин з провідними країнами, що розвиваються, включаючи Китай; залучення до регіональних багатосторонніх інституцій; поширення торгівлі й інвестицій; розвиток широкої військової присутності; захист демократії і прав людини.
Варто зазначити, що США також бажають створити так званий «стратегічний стрижень» стосовно політики з Королівством Камбоджа. Така стратегія передбачала по суті динамічне скорочення присутності США на Близькому Сході, натомість, повинна була приділятись більша увага Південно-Східній Азії. Така стратегічна політика зіткнулась з безліччю проблем в соціальній сфері країни. Не зважаючи на це та деякі інші перешкоди, уряд Б. Обами прагнув зблизитись з регіоном ПСА. Їхньому зближенню перешкоджало те, що США були єдиною великою країною, яка не має угоди про вільну торгівлю з АСЕАН. У світлі економічних труднощів США, країни ПСА були стурбовані тим, що Вашингтон не в змозі підтримувати свою офіційну прихильність до регіону. Держсекретарем Клінтон зазначено, що Азія має вирішальне значення для майбутнього Америки і займається життєво важливими питання для майбутнього Азії. Південно-Східна Азія є важливим елементом стратегічного обчислення Сполучених Штатів, і Америка повинна займатися цією країною і вкладати більше конструктивних зусиль в цю важливу частину світу [16].
Таким чином, ці відносини вкотре доводять, що країни ПСА та США мають взаємний стратегічний інтерес. Тим не менш, Сполучені Штати прихильно знехтували своїми потребами і потенціал їх зростав протягом майже двох десятиліть. З економічною кризою в АСЕАН в кінці 1990-х років відновлення дипломатичних відносин США - В’єтнам, і недавньої міжнаціональної ворожнечі в Індонезії сприяли тому, що регіон і його країни-члени повернулися на міжнародний горизонт. Південно-Східна Азія стала п’ятим, за величиною, партнером США. Сполучені Штати підтримують регіональної безпеку, зберігаючи надійну військову присутність і життєздатність регіонального навчання та підтримку структур. Отож, такий виток дій допоможе запобігти як внутрішньо- регіональним конфліктам, так і пануванні зовнішніх сил [18].
Що ж до відносин США з Індонезією, то допомога розвивати економічні та політичні реформи в Індонезії в даний час в «муках соціальної, політичної та економічної нестабільності» матиме важливі наслідки як в регіоні, так і в світі. Індонезія є четвертою у світі найбільш населеною країною і опорою АСЕАН та має найбільшу в світі мусульманську громаду. Але ще й, звичайно, є також основним експортером нафти та єдиним азійським членом Організації країн-експортерів нафти [19].
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы