- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
які збільшують небезпеку глобального безладу, а також наростання настрою антиамериканізму ставлять під загрозу стійкість позиції США як єдиної наддержави. Все ще зберігається перевага в сфері торгівлі і фінансів, проте, перевага політичної і військової потужності США вже не є настільки приголомшливою, значно ослабла здатність нав’язувати свою волю таким союзникам як Європа і Японія, стало набагато складніше застосовувати силові стратегії для вирішення своїх завдань. Акцентується увага на тому, що традиційні зовнішньополітичні стратегії, які спираються лише на військову силу і економічну потужність, в нових умовах не здатні повною мірою реалізувати інтереси світового гегемона.
Перед американськими ученими і політиками постає завдання розробки нових стратегій управління і контролю глобальним простором, які дозволили б їм зберегти статус великої держави, і, одночасно, зекономити ресурси. Так, проблема розробки нового світового порядку і нових зовнішньополітичних стратегій, найбільш ефективних в умовах глобального світового простору, стає центральною в американській політичній науці.
На думку американських політологів, світове лідерство США в рамках колективного регулювання світових процесів спільно з іншими провідними державами надасть можливість укріпити свої позиції в глобалізованому світі. Відповідно до даної стратегії починають активно розроблятися нові підходи для зміцнення позицій США, лідерство яких має бути прийняте світовою спільнотою як узаконене: «Якщо Сполучені Штати бажають зберегти у себе вдома устрій життя і свободу, яким вони настільки прихильні, їм необхідно забезпечити легітимність свого панування за межами Америки» [18].
Політика адміністрації Б. Обами в Азійсько-Тихоокеанському регіоні суттєво відрізняється від політики попередньої адміністрації Дж. У. Буша. Її характеризує по-перше, пріоритетність регіону в американській зовнішній політиці, по-друге, прагнення адміністрації Обами повернути регіональне лідерство США в АТР, по-третє, підтримувати стабільність і баланс сил в регіоні та долучитися до регіональних інтеграційних процесів. Таке зрушення пояснюється не лише різними підходами демократичної і республіканської адміністрацій до пріоритетів зовнішньої політики США, а передусім глобальними зрушеннями в розстановці сил на міжнародній арені - переміщенням до АТР рушійного центру світової економіки; зростанням у зв’язку з цим політичного впливу регіональних держав, передусім Китаю; посиленням нестабільності через конкуренцію між регіональними центрами сили, виникненням нових нетрадиційних загроз в сфері безпеки [2].
Адміністрація Обами прийшла в Білий дім, коли втрата США глобального і регіонального лідерства в АТР стала очевидною. В цей час Р. Хаасс, президент американської Ради із зовнішніх справ, характеризував міжнародні відносини в термінах «без полярності», а З. Бржезінський, інший провідний теоретик зовнішньої політики США, виступив з ініціативою створення «великої двійки» («02») між США і Китаєм. Прийшовши в офіс, адміністрація Обами зробила наголос на статусі США як Тихоокеанської держави і розпочала політику активного дипломатичного залучення в АТР, паралельно реалізовуючи завдання «відповідального» завершення війн в Іраку та
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы