Читать статья по географии, экономической географии: "Географія міських конфліктів в Україні" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

«система», «розвиток» і «простір». Місто може слугувати яскравим прикладом середовища, що концентрує масу гетерогенних конфліктів у межах однієї територіальної системи, особливо в реаліях сучасної України, тому є надзвичайно складним і цікавим об’єктом географічного дослідження конфліктної взаємодії територіальних систем.

Очевидним є те, що за своєю природою та характером функціонування місто має системний характер. Серед численних ознак складної системи в науковій літературі найчастіше згадуються відкритість такої системи, її здатність до саморозвитку та самоорганізації. Усі ці риси притаманні системі міста: по-перше, місто завжди було і є відкритою системою, фактично «системою у системі» - в системі поселень; по-друге, будь-якому місту властиві саморозвиток і самоорганізація, оскільки саморозвиток закладено в самій сутності міста. Місто як «рушій прогресу» не можна уявити статичним, воно має розвиватись, розвиваючи прилеглі території. Саморозвиток конкретного міста зумовлюється як внутрішніми чинниками, так і зовнішніми впливами, котрі можна розглядати як прояви саморозвитку систем поселень (або систем розселення вищого рівня - регіональних, національних). Тому дуже важко дослідити процеси і визначити напрями розвитку міста чи навіть категорії міст, не врахувавши системності їх існування.

Крім того, зі складними системами місто споріднює його структурна, функціональна та динамічна складність, що зумовлено значною концентрацією об’єктів, котрі взаємодіють на обмеженій території. Проте на різних етапах розвитку суспільства характер взаємодії між об’єктами може бути різним. Динамізм функціонування міста, зокрема, проявляється у рухах потоків населення із приміської зони до місць роботи вранці і відтоці населення ввечері (маятникова міграція); в активному переміщенні власне міських жителів протягом дня, у пов’язаних із цим піках транспортної напруженості; у ритміці роботи виробництв та установ чи у безперервності їхньої роботи; у цілодобовості життєзабезпечення міста (водо- та енергопостачання, сміттєвивезення та ін.). Розвиток міста як наслідок динамізму функціонування проявляється також у постійному будівництві, переплануванні вулиць, прокладанні нових комунікацій та адаптації міського середовища до нових умов загалом.

Нині у вітчизняній суспільній географії як загальне означення системних об’єктів найчастіше використовується поняття «суспільно-територіальна система», що об’єднує виробничі, соціальні, населенські або природні елементи. Під час дослідження окремих елементів суспільно-територіальної системи на перший план постають їхні функції.

Територія як просторова передумова цивілізаційних процесів є базовою категорією географічної науки. Як природно-територіальні, так і суспільно-територіальні системи не можуть існувати поза «місцем». Територіальність є однією із найважливіших ознак подібних утворень. Хоча сучасні міста переважно лишаються дискретною формою територіальної організації суспільства, однак вони теж складаються з окремих територіальних частин (підсистем), а також є територіальними складовими частинами масштабніших географічних об’єктів. Елементам суспільно-територіальної системи міста властиві такі територіальні параметри, як різний ступінь