Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання. Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ). Високочастот" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

9. З покращенням стану пацієнта, про що свідчить підвищення РаО2 (Sр02) і зниження РаС02, необхідно почати процедуру відлучення дити­ни від ШВЛ:

зменшення FiO2 до 60% із кроком 5-10%; зниження РІР до 18-20 см вод. ст. з кроком 2 см вод. ст., можли­во, паралельно з подальшим зниженням FiO2; зменшення частоти апаратних вдихів до 10 за хвилину з кроком 5 дих/хв; зменшення РІР до 16-18 см вод. ст., можливо паралельно з подальшим зниженням FiO2; після 12-24 годин вентиляції з частотою 10 дих/хв., РІР 16-18 см вод. ст. й FiO2 < 40% дитину можна екстубувати.

При досягненні задовільного рівня газообміну необхідно на 3-4 год утриматися від зміни параметрів ШВЛ. Надалі параметри ШВЛ змі­нюють під контролем газового складу крові, який при стабільному стані немовляти оцінюють із частотою у середньому 4-6 разів на добу.

Провести екстубацію дитини за основними правилами:

екстубацію недоношених дітей з РДС доцільно проводити через етап СДППТ - назофарингеального або з використанням носових канюль. При цьому концентрацію кисню виставляють на 5-10% більше тієї, що використовувалася при проведенні ШВЛ. Дітей масою понад 1500 г можна екстубовувати з переводом на цільний потік кисню без етапу СДППТ; екстубацію здійснювати тільки на вдиху; попередньо провести санацію вмісту шлунку; після екстубації не годувати дитину впродовж 3 годин, після тривалої ШВЛ – до 24 годин; необхідно проводити спеціальну гімнастику (обережно), зволоження вдихуваної суміші з метою уникнення ателектазів; чітко дозувати оксигенотерапію та спостерігати за рівнем FiO2 при подачі кисня у кисневу палатку або через маску; обов’язково провести мікробіологічне дослідження останнього трахеального секрету (але не кінця інтубаційної трубки).

Попередження та корекція проблем початкової фази екстубації:

”втомленість дитини” (погіршення стану дитини у порівнянні з попереднім статусом; блокада системного кровотоку при СРАР на фоні гіповолемії; гіпероксія, гіпокапнія.

Профілактика ускладнень

Перерозтягнення легень, баротравма, волюмтравма, ателектотравма

уникати тиску на вдиху > 35 см водн. ст., агресивно зменшувати тиск;ризик баротравми і внутрішньошлуночкових крововиливів у недоношених новонароджених зростає, якщо вони дихають асинхронно з вентилятором; передбачити необхідність застосування седативних ліків і/або м’язових релаксантів;не використовувати позитивний тиск наприкінці видиху < 3 см водн. ст.

Гемодинамічні порушення

ризик таких порушень зростає у разі перевищення показником середнього тиску у дихальних шляхах (СТДШ) величини 15 см водн. ст. За найменшої можливості уникати жорстких параметрів вентиляції;можуть бути потрібними додаткові заходи, спрямовані на корекцію артеріальної гіпотензії і/або гіповолемії

Травма верхніх дихальних шляхів, зміщення ендотрахеальної трубки (ЕТ), обструкція ЕТ

ЕТ і трубки дихального контуру потрібно надійно зафіксувати;промивання і відсмоктування вмісту ЕТ здійснюють лише за наявності показань (об’єктивні дані, які свідчать

Похожие работы