Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Особливості інтенсивної терапії новонароджених з розладами дихання. Респіраторна терапія новонароджених. Штучна вентиляція легенів (ШВЛ). Високочастот" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Показання до інтубації і початку ШВЛ у дитини, яка перебуває на СДППТ

Рецидивні апное, що вимагають ШВЛ мішком і маскою (можна використати неінвазійну вентиляцію, п. 4.2)SpO2 55-60 мм рт. ст.pН < 7,2-7,25 (респіраторний ацидоз).

Техніка проведення стандартної ШВЛ:

Ви повинні досконало знати принципи роботи апарату ШВЛ, який використовується у Вашому відділені!

Зібрати апарат ШВЛ. Під’єднати апарат ШВЛ до джерела кисня. Встановити початкові параметри ШВЛ:

ЧД - 50 за хв.;РІР - 20 см вод. cт. (або рівень, який забезпечує дихальний об’єм 4-6 мл/кг, та адекватні рухи грудної клітки); РЕЕР - 5 см вод. ст.;FiO2 - 0,6; Тіn 0,35-0,5 сек;потік 6-8 л/хв;дихальний об'єм 4-6 мл/кг.

Розташувати дитину на пеленальному столику під джерелом променевого тепла. Заінтубувати дитину. Оцінити правильність розташування інтубаційної трубки (при проведені ШВЛ через інтубаційну трубку за допомогою мішка Амбу та ручної вентиляції). Під’єднати апарат ШВЛ до інтубаційної трубки. Оцінити адекватність проведення ШВЛ, у тому числі синхронність дихання дитини та роботи апарата.

При виборі параметрів ШВЛ вважають, що ефективна вентиляція повин­на забезпечувати наступні показники газового складу крові:

РаСО2 40-60 мм рт. ст. при рН>7,25; РаО2 50-70 ммрт.ст.; SрО2 88-93%.

Провести корекцію параметрів вентиляції у залежності від клінічного стану новонародженого та показників газового складу крові:

при надлишковій екскурсії грудної клітки – знижують РІР знижують до її нормалізації; при відсутній екскурсії грудної клітки - відповідним чином збільшують РІР; при ви­соких значеннях РаС02, що свідчить про гіповентиляцію, перевагу варто надати збільшенню РІР. У цьому випадку збільшується не тіль­ки МАР, але й дихальний об'єм за рахунок розправлення додаткової кількості альвеол. Підвищення МАР та внутрішньогрудного тиску може ут­руднити венозне повернення крові до серця й привести до подальшого зменшення серцевого викиду, а також транспорту кисню; при наявності у дитини ознак гіповолемії та низького серце­вого викиду доцільно ввести волемічні препарати (фізіологічний розчин NаСІ, крохмальні плазмозамінники) і оптимізувати дозу допаміну/добутаміну. Для покращення оксигенації необхідно враховувати, як при цьому буде мінятися рівень РаС02. При задовільній або надлишковій оксигенації доцільніше збільшити частоту дихання. Якщо в дитини одночасно з гіперкапнією є схиль­ність до гіпоксемії, перевагу варто віддати збільшенню дихального об'єму (шляхом підвищення РІР). Знижувати РЕЕР з метою збіль­шення дихального об'єму має сенс тільки при його високому рівні (наприклад, + 6-8 см Н20), інакше необгрунтовано низькі значення РЕЕР у дітей з РДС можугь призвести до зниження функціональної залишкової ємності легенів і погіршення оксигенацїї;

FiO2 й ЧД регулюють згідно з даними Sр02, КЛС крові. Одночасно не слід змінювати більше одного параметра вентиля­ції, інакше буде неможливо правильно оцінити наступні зміни газо­вого складу крові, які слід контролювати через 15-30 хвилин після кожної зміни

Похожие работы