Читать реферат по основам права: "Права дітей. Проблеми і перспективи" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат з правознавства

Правовий статус пацієнта.

Рух за права людини у світі, не залишаючи поза увагою правового статусу пацієнта, набув свого значення з 1945 року, коли Хартія країн членів ООН підтвердила віру в ці фундаментальні права.

Взаємини медичних фахівців і пацієнтів, включно до початку 70-х років 20 століття, в основному були визначені правилами медичної етики. Проте, в подальшому спостерігається зміщення акценту в сторону правових положень та зростанням уваги до цієї проблеми з боку міжнародної спільноти.

Міжнародне регулювання в галузі правового статусу пацієнта у цей період часу здійснювалося таким законодавством: Загальна Декларація прав людини 1948, Міжнародна Конвенція громадянських і політичних прав 1966, Міжнародна Конвенція економічних, громадянських і культурних прав 1966, Європейська Конвенція по захисту прав людини та основних свобод 1950, Європейська соціальна Хартія 1961.

Поштовхом для розвитку в цій сфері послужила Європейська Нарада по правах пацієнтів Європейського Регіонального офісу, що зібралася за сприяння ВООЗ в Амстердамі (1994), яка прийняла Європейську Декларацію про політику в галузі дотримання прав пацієнтів у Європі, яка не втратила свого значення навіть сьогодні і яка встановила загальноєвропейську схему дій та загальну стратегію по дотриманню прав пацієнтів у Європейському регіоні. 

Закладені на нараді принципи, що торкаються правового положення пацієнта (повага прав людини і людських цінностей в охороні здоров'я, інформація про медичну допомогу і як нею найкраще скористатися, згода, конфіденційність і приватність лікування та організація медичної допомоги) служить орієнтиром для країн, які приводять національне законодавство у відповідність до європейських стандартів.

Конституція України 1996 року врахувала основні принципи міжнародного права в цій сфері, що відповідно знайшло своє відображення в її положеннях [1,ст.ст.27, 49].

Приєднавшись до міжнародної угоди по уніфікації законодавчих актів та рухаючись в цьому напрямку, в Україні була проведена велика робота з гармонізації законодавства відповідно до міжнародних правових норм і з урахуванням досвіду європейських країн.

В Україні з 1993 року діє закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я», у якому в дуже загальному вигляді змальовується правовий статус пацієнта.

Після майже десятилітнього періоду пошуків правильного напрямку реформи охорони здоров'я в 2001 році була прийнята "Концепція реформи охорони здоров'я", яку хоча і не можна вважати досконалою, але це, безсумнівно, рух вперед.

Про актуальність і необхідність розбудови цього напрямку реформування галузі свідчать і три документи, які оприлюднені лише в першому півріччі 2004 року, а саме: доручення Президента України від 05.01.04 № 1-1/22 "Здійснити заходи з реформування системи охорони здоров'я … та поступового досягнення загальноєвропейського рівня соціального забезпечення і захисту населення", Програма діяльності Кабінету Міністрів України „Послідовність Ефективність. Відповідальність", затверджена постановою Верховної Ради України від 16.03.04 № 1602-ІV та Стратегія економічного та соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції", затверджена Указом Президента України від 28.04.04 № 493/2004.

Похожие работы