Читать реферат по основам права: "Права дітей. Проблеми і перспективи" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Правовий статус пацієнтів, як особливих суб’єктів договірних правовідносин з надання медичних послуг, залишається одним із специфічних та малодосліджених, водночас актуальних питань цивільно-правової доктрини.

Не входячи в дискусію, залишаємося солідарними з тими дослідниками (Савицька А.М., Малеїна М.Н., Шевчук С.С. та ін.) [2, с.31; 3, с.29; 4, с.14-17.], які вказують на те, що визнання договірного цивільно-правового характеру відносин типу “лікувальна установа - пацієнт” в більшій степені забезпечує реалізацію права громадян на здоров’я, демократизацію відносин в сфері охорони здоров’я перетворює громадян із безправних прохачів в повноправних суб’єктів відносин, підвищує відповідальність лікувальних установ за здоров’я пацієнтів.

Визначаючи правовий статус пацієнта, аналіз чинного законодавства, дає змогу виокремити кілька груп прав та обов’язків пацієнта.

До першої групи відносяться основні права та обов’язки договірного правовідношення: право на забезпечення кваліфікованою медичною допомогою, сюди ж можна віднести право повідомити необхідні відомості про стан свого здоров’я, право на лікарську таємницю, право вимагати роз’яснення діагнозу, методів лікування і можливих наслідків, право інформованої згоди, обов’язок в певних випадках оплатити надану медичну послугу.

В другу групу входять права та обов’язки, які закріплені за окремими категоріями пацієнтів (право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, яка потребує догляду, право на участь в медичному експерименті тощо).

Третю групу складають права та обов’язки, які в договорі про надання медичних послуг є додатковими, виконують допоміжну функцію по відношенню до головного змісту зобов’язань (зберігання речей, харчування в стаціонарних лікувальних установах).

Детальний аналіз всіх прав та обов’язків пацієнта не може бути даний в межах даного дослідження, тому слід зупинитися на найбільш дискусійних та актуальних питаннях правового статусу пацієнта.

Виходячи із змісту ст.ст. 6, 34, Основ законодавства про охорону здоров’я, пацієнт має право на кваліфіковану медичну допомогу. В зв’язку з цим виникає необхідність розглянути саме поняття “кваліфікована медична допомога”.

Поняття “кваліфікація” визначається як ступінь і вид професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, навичок необхідних для виконання певної роботи і як характеристика певної роботи в залежності від її складності, точності, відповідальності [5, с.568].

Таким чином, поняття кваліфікації характеризують і працівника і його роботу.

У відношенні медичних працівників встановлені чіткі вимоги: наявність відповідної спеціальної освіти та відповідність єдиним кваліфікаційним вимогам [6, ст.74].

Поняття якості медичної допомоги поки що в літературі не знайшло чіткого визначення.

В міжнародному Пакті про економічні, соціальні і культурні права проголошено право кожної людини на вищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я. В ідеалі медична допомога може рахуватися кваліфікованою, якщо вона відповідає найвищому передовому рівню світової медичної науки та практики, при умові, що цей критерій застосовується у всіх випадках захворювання і по відношенню до кожного хворого, проте існує ряд об’єктивних

Похожие работы