з'єднано з клапаном , який закріплено на діафрагмі. Всередині корпусу розміщено вакуумний клапан 3 і зв'язаний із ним за допомогою штока атмосферний клапан Порожнини і клапана сполучаються з відповідними порожнинами і камери, яка через запірний клапан сполучається із впускним трубопроводом двигуна.
Коли педаль відпущено й двигун працює, в порожнинах камери утворюється розрідження, й під дією пружини усі деталі гідроциліндра перебувають у лівому крайньому положенні.
У момент натискання на педаль гальма рідина від головного гальмового циліндра перетікає крізь кульковий клапан у поршні підсилювача до гальмових механізмів коліс. У міру підвищення тиску в системі поршень клапана керування піднімається, закриваючи вакуумний клапан й відкриваючи атмосферний клапан. Атмосферне повітря починає проходити крізь фільтр у порожнину, зменшуючи в ній розрідження. Оскільки в порожнині розрідження іберігається, різниця тисків переміщує діафрагму, стискаючи пружину і через шток діючи на поршень . При цьому на поршень підсилювача починають діяти тиск рідини від головного гальмового циліндра та тиск із боку діафрагми, які посилюють ефект гальмування.
Після відпускання педалі тиск рідини на клапан керування знижується, діафрагма прогинається вниз і відкриває вакуумний клапан , сполучаючи порожнини . Тиск у порожнині спадає, псі рухомі деталі камери й циліндра переміщуються вліво у вихідне положення, й настає розгальмування. Якщо гідропідсилювач несправний, привод діятиме тільки від педалі головного гальмового циліндра з меншою ефективністю.
Пневматичний привод. Гальмову систему з пневматичним приводом застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобусах. Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повітрям, тому під час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що керує лише подачею повітря до гальмових механізмів. Порівняно з гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час роботи двигуна поповнюється компресором. Проте в пневмопривода складніша конструкція приладів, їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж у гідропривода. Особливо ускладнюються системи пневмопривода на автомобілях, що мають двоконтурну або багато контурну схему [МАЗ, ЛАЗ, КамАЗ і ЗИЛ-130 (з 1984р.)].
Сутність двоконтурної схеми пневмопривода автомобілів МАЗ полягає в тому, що всі прилади пневмопривода з'єднано в дві незалежні вітки для передніх і задніх коліс. На автобусах ЛАЗ також застосовано два контури привода, які діють від однієї педалі через два гальмових крани на колісні механізми передніх і задніх коліс окремо. Цим підвищуються надійність пневмопривода й безпека руху на випадок виходу з ладу одного контура.
Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до 1984 р. До системи привода входять компресор, манометр, балони для стисненого повітря, задні гальмові камери, сполучна головка для з'єднання з гальмовою системою причепа, роз'єднувальний кран, гальмовий кран, сполучні трубопроводи та передні гальмові камери.
Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний фільтр, стискається й спрямовується в