(Назад)
(Cкачать работу)їх обігравання (часте використовування в творах художньої літератури) свідчить про те, що слова, створюючі фразеологізми сприймаються говорячим саме як слова, а не зовнішнє співпадаюче із словами компоненти фразеології.
Один із звичайних способів обігравання фразеологізмів полягає в тому, що слово, що входить в словосполучення фразеології, може зрозуміти як би буквально, в його основному значенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного по значенню словосполучення або його несподіваного переосмислення, наприклад: ''Олена: а Ви хіба не знаєте, що потрібно платити добром за зло?''.
Тетерів: не маю ні крупної не дрібної монети. М. Горький ''Міщани''.
''Асигновані нам суми – крапля в морі, та і крапля – то ще в морі, а не у нас.''. Товстою '',,Емігранти''.
Не рідко в ''гру'' вступає не тільки вільні значення слів, що входять в стійке словосполучення фразеології, але і ті ж слова, включені в інші фразеологізми. Як правило, значення цих зіставних словосполучень фразеологій ніяк не пов'язані один з одним. Саме на несподіванці подібного зближення і розрахований комічний ефект. В статті ''декілька слів про мізинець Г. Булгарина і про інше''. А.С. Пушкин пише, що він ''напав' на наступне місце в ''Сині Вітчизни'', видаваному Гречин і Булгаріним: ''Я зважився на це (на виправдання пана Булгаріна) не для того, щоб виправдати і захищати Булгаріна, який в цьому не потребує, бо у нього в одному мізинці більш розуму і таланту, ніж в багатьох головах рецензентів''. ''Перерахувати на пальцях'' рецензентів, кому Гречин ''думав погрозити мізинцем'' Булгаріна, Пушкін одного за іншим називає ''записних рецензентів'' і з різних причин відкидає можливість того, що ''мізинчик стосується'' цих рецензентів. Про Войекове він пише: '' Спритні видавці Північної бжоли'' вже вірно не стануть, як мовитися, класти йому пальці в рот, хоча б цей палець був знаменитий, вищезгаданий мізинчик '' .
Іноді пряме вільне значення слова не протиставляється його фразеологія зв'язаному значенню, а служить основній для перелицьовуванню ідіоматичного виразу, наприклад: те, що в мові існує вираз ''махнути рукою'' на що або, дозволяє Чехову жартівливо сказати про що живе в клітці дрозда: '' На свою неволю він давно вже махнув рукою '' ('' В Москві на Трубній площі'') Пряме основне значення ''рука'' робить можливою цю заміну, але значення фразеології всього виразу не руйнується, а, навпаки, аналогічно переноситися на вільне словосполучення.
Точно також введення в ідіоматичний вираз різного роду уточнюючих слів засновано звичайно на одночасному сприйнятті загального значення ідіоматичного цілого і прямого значення створюючого його слів одиниць, наприклад: '' – Ви в думці чи ні? – вирвалося у голови. – Те-то і є, що в думці. і в підлій думці.'' /Достоєвский ''Брати Карамазови''.
Пряме значення входить в ціле фразеології, часто є як би тільки приводом для створення розгорненого образу, який сприймається на фоні загальновживаного стійкого словосполучення, причому властиво, останньому переносно образне значення залишається семантичним стрижнем, і нової і індивідуальної побудови, наприклад: ''Я, може бути і розумний. Але будь я п'ять п'ядей в лобі, неодмінно тут же знайдуться про суспільство чоловік вісім п'ядей в лобі, і я загинув''. /Достоєвский ''Підліток'' – Дивлячись на нього, я пригадав
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы