Читать курсовая по английскому: "Топоніми в англійській та українській мовах" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обов’язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя.

Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних об’єктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих об’єктів та їх значення в житті людини.

Основне значення та головне призначення будь-якої географічної назви - фіксування місця на поверхні Землі. .2 Підходи до класифікації топонімічної лексики Сьогодні існує кілька схем розподілу географічних назв за категоріями залежно від параметрів класифікації. Географічна класифікація за категоріями об’єктів у найбільш доступному вигляді виконується за об’єктами номінації. О. В. Суперанська [Суперанська О.В., 1967; 96] виокремлює наступні категорії об'єктів:

Ороніми - назви гір;

Гідроніми - назви водних об'єктів:

а) Пелагоніми - назви морів;

б) Лімноніми - назви озер;

в) Потамоніми - назви річок;

Гелоніми - назви боліт;

Біоніми - назви представників органічного світу:

а) Фітоніми - назви представників флори;

б) Зоотопоніми - назви представників фауни;

Ойконіми - назви населених місць:

а) Комоніми - назви сільских поселень;

б) Полісоніми - назви міських поселень;

Антропоніми - назви географічних об'єктів, утворених від власного імені людини;

Хороніми - назви країн і областей;

Теоніми - назви релігійних об'єктів;

Дромоніми - назви доріг, шляхів;

Урбаноніми - назви міських об'єктів;

Більш складною є класифікація за семантичними принципами, коли досліджується змістовне значення топонімів з послідовним підрозділом їх на групи. Така класифікація характеризує наявність принципів присвоєння назв, інакше - принципів номінації.

Семантична класифікація топонімів, розроблена В. Жучкевичем [Жучкевич В.А., 1980; 287], ґрунтується на дослідженні змістовного значення топонімів з послідовним підрозділом їх за групами принципів присвоєння назв:

Топоніми, пов’язані з фізико-географічними особливостями місцевості;

Топоніми, що вказують на місце розташування об’єктів;

Фітотопоніми:

а) За назвами дикорослих рослин,

б) За назвами культурних рослин;

Зоотопоніми;

Топоніми релігійного і культового походження;

Топоніми меморіального походження;

Антропоніми:

а) Утворені від особистих жіночих імен,

б) Утворені від особистих чоловічих імен;

Топоніми, пов’язані з відносним часом їх виникнення;

Топоніми, пов’язані з розмірами об’єктів;

Перенесені топоніми;

Топоніми, пов’язані з соціально-економічними явищами;

Етноніми, пов’язані з назвами народів;

Топоніми нез’ясованого значення.

Лінгвістична класифікація за морфологічним принципом ґрунтується на вивченні морфології слова, реченні, словосполученні та їх формах. Прикладом такої систематизації є класифікація О.В. Суперанської, створена на матеріалах російської топонімії [Суперанська О.В., 1985; 176]. Російська дослідниця звернула увагу на сучасну морфологію географічних