Читать контрольная по истории: "Вивчення епіграфічних колекцій у музеях" Страница 6
(Назад)
(Cкачать работу)кордоном Наукове прочитання й дешифрування єгипетських ієрогліфів в 20-х роках XIX ст. здійснив французький мовознавець Жан Франсуа Шампольон (1790–1332). Він розшифрував декрет фараона Птолемея в Эпифана. На початку ХIX ст. дослідженням єгипетських пам'ятників займалися також Жан-Батист Фур'є, Сильвестр де Саси, шведський археолог Давид Окерблад, англійський учений Томас Юнг, пізніше – Мариэт, Дюмихен, Навиль, Руже, Пиль, Малле й росіянин єгиптолог В.С. Голенищев. В XX ст. найбільш значним досягненням в області єгиптології, у тому числі єгипетської епіграфіки, було виявлення Гавардом Картером в 1923 р. гробниці фараона Тутанхамона.
Були вивчені особливості давньоєгипетського листа, які складаються в поступовій видозміні ієрогліфічних знаків (IV-Ш тисячоріччя до н.е.), що вирізалися на камені – пірамідах, гробницях, фараонів, стеллах, храмах, і ієратичного листа – спрощених ієрогліфів, що використовувалися для писання на папірусі й м'якому білому вапняку. З виникненням в УШ-УП ст. до н.е. демотичного листа або, як називали його єгиптяни, «листа для рукописів» зникли ієрогліфічні особливості єгипетських пам'ятників писемності.
По змісту давньоєгипетські тексти діляться на офіційні – літописі царських походів, переможні оди, переліки скорених земель і країн, релігійні трактати, ритуальні записи, гімни богам, рецепти пахощів, біографії монархів, жерців і т.д.; часткові – запису господарського й побутового змісту. Найбільш відомим з писемних пам'яток єгипетської культури є Розетский камінь, стелла цариці Хатшепсут, Книга мертвих, стелла Рамсеса й ін.
З пам'ятників коптскої писемності часів християнства в Єгипті (Ш ст. н.е.) збереглися численні надгробні пам'ятники із трафаретними текстами молитов на честь святої Трої, ангелів і єгипетського святих, напису коптских ченців на стінах древніх гробниць, які служили їм притулками (вони являють собою трактати й історичні записи, наприклад про похід у Нубію Шамшеддуги в 1173-г. до н.е.) і ін.
Вавилоно-ассірійський лист ділиться на архаїчне, (часів Саргона I, заступника писемності й науки; за його розпорядженням були складені збірники текстів по магії в 3800 р. до н.е.), що мало вертикальне розміщення текстів (переважно його пам'ятники вирізані на стеллах і барельєфах), і клинопис, що з'явилася при царі Хаммурапи (1700–1645 р. до н.е.) і характеризується горизонтальним розміщенням текстів і прочитанням ліворуч праворуч (звід законів Хаммурапи). Із часів Тиглатпаласара I клинопис видозмінився. При Ассархаддоне вавилонську писемність замінила ассірійська. Велика кількість написів збереглося на глиняних багатогранних призмах із царськими літописами, на барельєфах. Напису часів Хаммурапи виконані на силитическій і шумерийскій мовах. Відомі величезна двірська бібліотека клинописів царя Ашурбанипала, а також вавилонське місто-бібліотека Пантибибл – вмістище священних писань. Бехистунский напис Дарія I передає текст на трьох мовах – перській, вавилонській й судианскій.
Найдавнішими пам'ятниками епіграфіки на території нашої країни (Вірменія, Закавказзя,) є написи УШ-Х1 вв. до н.е. царя Сардура I. Вони виконані місцевою мовою. Відомі написи Аргишти I на скелі Вану, Русі I на скелі озера Гокчей. Ванскі написи були вивчені професором К.П. Наткановим, досліджувалися також іншими російськими й
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы