Читать контрольная по истории: "Вивчення епіграфічних колекцій у музеях" Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

Детальнішу інформацію, що уточнює особливості внутрішнього життя причорноморських колоній, дає відома присяга громадян Херсонеса, викарбувана на плиті білого мармуру та прикрашена згори карнизом і фронтоном. Вона була знайдена на центральній площі міста (біля Володимирського собору) окремими деталями у 1890, 1891 та 1899 р. На думку більшості дослідників, ця пам'ятка датується 111 ст. до н.е., – у ті, вочевидь, часи, коли в державі була припинена гостра політична боротьба та відновлена демократія. Саме останню громадяни клянуться охороняти від будь-яких зазіхань, боротися із заколотами, вірно служити народові, оберігати кордони від зовнішніх ворогів.

Про відносини Херсонеса з іншими грецькими державами свідчить ще один напис (знайдений у ті ж часи) про історика Сиріска, який описав напад варварів, від яких врятувала місто богиня. За свої праці Сиріск був нагороджений золотим вінком на святі Діонісій. Так само як і Геродот, Сиріск читав свої твори публічно, вочевидь, на стадіоні, який існував тут із середини III ст. до н.е.

Дослідженню зображення царських знаків Боспора у збірці сарматських знаків була присвячена праця В. Драчука «Системи знаков Северного Причерноморья: Тамгообразние знаки Северопонтийской периферии античного мира первих веков нашей эры». Застосування епіграфіка в тюркології було започатковано у 1893 р, коли датський учений Вільгельм Томсен уперше дешифрував орхоно-єнисейські рунічні написи на поховальних стелах на честь давньотюркських ханів Кюль-Тегина і Могиляна (Бильге-кагана). Цю дешифровку уточнив засновник російської тюркології В. Радлов. Давньотюркською епиграфіка займалися російські тюркологи П. Меліоранський та А. Самойлович, польський сходознавець В. Котвич. Рунічні написи досліджувалися П. Бурачковим.

Майже 60 років тому в Секторі Середньої Азії Ленінградського відділення Інституту історії матеріальної культури ім. акад. Н. Марра АН СРСР був підготовлений перший випуск щорічника «Епиграфика Востока». Видання репрезентувало один із традиційних напрямів російського сходознавства, фундамент якого заклали праці, пов'язані з вивченням писемних пам'яток живих та мертвих мов народів Сходу.

Нині дослідження пізніх зразків епіграфіки представлені польськими пам'ятками на теренах України, опублікованими краківськими вченими на чолі з доктором В. Дреліхажем, які презентують інскрипції та герби з римо-католицьких костелів та каплиць, замків, палаців та фортифікаційних споруд на теренах України, які входили до складу Речі Посполитої. Ці збірки є важливими з огляду на застосування комплексного принципу систематизації епіграфічного матеріалу, проведеного польськими дослідниками.

Єврейські епіграфічні пам'ятки на теренах України наразі представлені в окремих виданнях М. Носоновського («Еврейская епиграфика Восточной Европи»). Робота зі збирання й каталогізації єврейських пам'яток епіграфіки в Україні активно виконується також кількома науковими інституціями Ізраїля. 3. Дослідження епіграфічних колекцій за

Похожие работы