Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Принципи класифікації періодичних видань" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Виходили у 30-40-х роках журнали і збірники наукового чи господарського змісту на зразок "Записок общества сельского хозяйства Южной России", "Записок Одесского общества истории и древностей российских" та ін.

Подібно до того, як на сході України переважала періодика російськомовна, так на заході під Австрією польськомовна в Галичині та угорськомовна на Закарпатті. З 1811 р. у Львові почала виходити польськомовна "Gazeta Lwowska". З 1817р. вона мала додаток "Rozmaitosci", який, до речі, використовується дослідниками Історії Львова і Галичини чи не частіше, ніж "Газета Львовска". З 1840 р. у Львові певний період видавалася французькою мовою "Щоденна газета паризьких мод".

• Початки української періодики в Галичині датують 1848 p., коли 15 травня вийшов перший номер органу Головної Руської Ради газета "Зоря Галицька". Вже в першому номері було опубліковано відозву, прийняту на засіданні Ради 10 травня, "Будьмо народом!" Знаменно, що вже в цьому документі перша політична українська організація в Галичині вважала за необхідне ствердити приналежність галичан до єдиного українського народу: "Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з яких півтретя мільйона (2,5 млн. — С.Μ.) землю Галицьку замешкує".

"Зоря Галицька" впродовж 1848-1850 pp. займала послідовну позицію захисту Інтересів русинів перед урядом Австрії, давала належну відсіч польським шовіністам, що відкидали будь-які українські прагнення. Наприклад, в одному з дописів до оломоуцької німецької газети "Neue Zeit" ("Новий час") один поляк зі Львова писав: "Національні прагнення русинів і жидів лише шкодять цивілізації, а владі приносять клопоти, й того б не було, якби русини визнали себе поляками".

От з таких позицій Польська Центральна Рада Народова жадала від русинів у Львові, щоб вони підтримали її "революційні" прагнення створити польський край і в руській Галичині.

Коли 1850 р. стало цілком очевидно, що уряд Австрії після придушення революційних виступів у Відні, Празі, Львові знову пішов на блок з польськими магнатами і поміщиками в Галичині й, по суті, більшість українських вимог відкинув, видавці "Зорі Галицької" почали звертати погляди на Москву, намагаючись у державній Русі знайти опору для захисту галицьких русинів перед польською, угорською, а також і німецькою асиміляторською агресією. Розчарування українців Галичини політикою габсбурзької корони й австрійського уряду стало одною з причин появи на галицькому ґрунті громадсько-політичної течії старорусинства, що переросло з часом у реакційне москвофільство, яке проповідувало "общерусский язык", заперечувало самобутність українського народу, а "карпаторосів" відносило до єдиного "русского народа от Карпат до Камчатки".

У другій половині XIX ст. українська періодика в Галичині постійно перебувала під впливом двох громадсько-політичних течій: старорусинства — москвофільства — та народовства, течії, що відстоювала національну самобутність русинів Галичини, їх етнокультурну й політичну єдність з усім українським

Похожие работы