Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Принципи класифікації періодичних видань" Страница 5


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

народом. Нагадаємо, що у дні революції від серпня І 848 р. у Львові силами польських панів було організовано видання тижневика "Дневник русский". Він відстоював погляди єдності Інтересів поляків І русинів Галичини, ніби не помічаючи того, що в тій єдності для русинів відводилась роль русинської різновидності мазурського (польського) народу, а їх мові — діалекту польської. Редактором "Дневника русского" було назначено Івана Вагилевича, який не зміг відмовити кільком польським панам, що витягнули його з матеріальних злиднів.

Позицію польських сил у Львові безцеремонне проповідував "Dzien-nik Narodowy" (Щоденний національний часопис). "Зорю Галицьку" він називав темною зорею, бо вона, мовляв, сіє незгоди між "двома братніми поколіннями мазурського І руського наріччя" (1848, № 93). У № 127 за 1849 р. той "Дзеннік Народови" в дусі презирства до русинів і повного нехтування їх Інтересів писав: "...Ніхто не буде вас потребувати. Ваші петиції разом з підмогою для "Зорі Галицької" пішли до коша. Незабаром будете нічим, як були 80 років тому, бо ваша народність Інспірована поліцією, а не народністю".

У 1849 р. І.Гушалевич почав видавати "письмо, посвященное словесности", "Пчола". В тому ж році було відкрито урядовий кур'єр руською мовою "Галичско-Руський вісник". Але він виходив, поки влада вважала за потрібне ще загравати з русинами. Вийшло 78 номерів. Під впливом навертання до москвофільства "Зоря Галицька" перейшла на штучну мову — суржик галицького діалекту, церковнослов'янської та російської мов, що дістала назву "язьгчія", втратила читача і 1857 р. остаточно припинила Існування.

У перших десятиріччях другої половини XIX ст. провідне місце в українській періодиці Галичини належало часописам, що проповідували позиції "общеросів". З 1861 р. почала виходити газета "Слово", проіснувавши до 1887 р. (редактор Богдан Дідицький). Спочатку вона займала позицію захисту української самобутності як в Австрії, так і в Росії, хоч І підтримувала політичну орієнтацію на Росію. Але з 1867 р. газета все відвертіше стала пропагувати Ідеї "общерусскости". Незважаючи на політичну однобокість, "Слово" як часопис свого часу з-поміж українських видань 60-70-х років було найпрофесійнішим. Так само масштабною за тематикою і професійно цікавою була газета "Галичанинъ", заснована 1893 р. Москвофільське спрямування в Галичині мали журнали "Временник", "Наука", серійні видання "Библиотека русских писателей", "Науковый сборник", "Литературный сборник", "Науково-литературный сборник" тощо. З 1871 р. і аж до 1912 р. на Буковині москвофіли видавали газету "Русская Рада". Прихильно ставилися до москвофільства такі часописи, як "Руська Бесіда", "Родимый Листок" та ін. На Закарпатті з 1867 р. "Общество св. Василия Великого" у москвофільському дусі видавало газету "Свет" (редактор В.Гебей), з 1871 р. — "Новый свет". З 1867 р. виходила газета "Учитель". Там же з 1872 р. виходили журнал "Карпати", 1885р. — газета "Угро-русский листок", 1890 р.— журнал "Наука".

Дуже суттєве значення для москвофільських видань у Галичині та інших краях мала фінансова підтримка їх російським урядом. Так 24 квітня 1876 p. Імператорська комісія на чолі з міністром внутрішніх справ серед Інших заходів, спрямованих проти українського руху, записала й таку рекомендацію: "підтримати видання в Галичині, що є ворожим до українофільського, газету "Слово", призначивши їй



Интересная статья: Основы написания курсовой работы