Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Роль політичних сил Словацької Республіки в процесі інтеграції до Європейського Союзу" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Більш того відносини країни з ЄС у вказаний період характеризувалися недовірою, численними демаршами та взаємними обвинуваченнями. Словаччина поводила себе як ненадійний партнер у відносинах і з країнами-членами ЄС, і з власними сусідами, що призвело до зовнішньополітичної ізоляції уряду В. Мечь- яра в 1996-1998 рр. [10; 12, 117]. Результатом такої політики стало поступове погіршення взаємовідносин Словацької Республіки та ЄС, що виявилося у зниженні інтенсивності двохсторонніх контактів на вищому рівні. Наприклад, треба згадати невдалі спроби прем’єр- міністра В. Мечьяра провести офіційну зустріч з канцлером Німеччини Г Колем [12, 119-і20]. На саміті ЄС в Люксембурзі (грудень 1997 р.) було прийнято рішення щодо виключення Словаччини з числа країн, здатних почати переговори про вступ до ЄС [12, 118].

В умовах загрози формування авторитарного режиму та подальшої зовнішньополітичної ізоляції країни, почалося об’єднання опозиційних політичних сил. 3 липня 1997 р. було створено Словацьку демократичну коаліцію (СдК) у складі ХДР, ДС, дП, СДПС, ПЗ, перетворену напередодні виборів 1998 р. на партію з аналогічною назвою. Консолідація демократичних сил нацменшин відбувалася за національною ознакою. Так, політичні партії угорської меншини - УХДР, «Співіснування» і УГП напередодні виборів утворили Партію угорської коаліції (ПУК) [6, 79; 17].

За результатами виборів 26 вересня 1998 р. РЗДС отримав 27 %, СДК - 26,33 %, ПЛД - 14,66 %, ПУК - 9,12 %, СНП - 9,07 %, Партія громадянського співіснування (ПГС) - 8,01 % [4, 395-396]. За результатами виборів, була сформована нова правляча коаліція у складі СДК, ПЛД, ПУК і ПГС [4, 397]. 30 жовтня 1998 р. було сформовано четвертий уряд широкої демократичної коаліції (СДК - 9, ПЛД - 6, ПУК - 3, ПГС - 2), на чолі з лідером СДК М. Дзуріндою - прихильником європейських інтеграційних процесів і політичних реформ [4, 398]. 30 травня 1999 р. президентом Словаччини було обрано лідера ПГС Р. Шустера, що додатково забезпечило співпрацю між президентом і прем’єром у напрямі виконання запланованої програми перетворень [18, 270].

Новий уряд Словаччини впродовж перших 100 днів роботи зміг стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в країні, усунути демократичні дефіцити, успадковані від уряду В. Мечьяра та розпочати реалізацію важливих політичних і економічних реформ, необхідних для інтеграції країни до ЄС [8]. Так, одним з перших конкретних кроків нового уряду стала розробка «Плану інтенсифікації процесу інтеграції Словацької Республіки в Європейський союз», який передбачав розширення зв’язків з країнами-членами ЄС, а також країнами «Вишеградської четвірки» (Чехія, Польща, Угорщина) [10]. На саміті 11-12 грудня 1998 р. Європейська Рада позитивно оцінила зміни, які відбулися в Словаччині після виборів [7].

Упродовж 1999-2001 рр. у партійній системі Словаччини відбулися чергові важливі зміни, пов’язані з посиленням впливу бізнесових кіл на політику, що призвело до створення ряду політичних партій, які лобію- вали інтереси тих чи інших фінансових покровителів [18, 15]. У листопаді 1999 р. відбувся розкол ПЛД, внаслідок чого заступник голови партії Р. Фіцо заснував нову опозиційну партію

Похожие работы