Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Роль політичних сил Словацької Республіки в процесі інтеграції до Європейського Союзу" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Наступна зміна балансу політичних сил країни відбулася після парламентських виборів 1 жовтня 1994 р. За їх результатами, найбільшу кількість голосів отримала коаліція РЗДС та Селянської партії Словаччини (СПС) - 34,6 %, коаліція «Загальний вибір» (ПЛД, Соціал-демократична партія Словаччини (СДПС), Партія зелених (ПЗ), Рух аграріїв (РА)) - 41 %, Угорська коаліція (Угорський християнсько-демократичний рух (УХДР), Рух «Співіснування», Угорська громадянська партія (УГП)) - 10,18 %, ХДР - 10,08 %, ДС - 8,57 %, Об’єднання робітників Словаччини (ОРС) - 7,34 %, Словацька національна партія (СНП) - 5,4 %. Правляча коаліція була сформована 4 листопада 1994 р. із РЗДС, ОРС, СНП, СПС, які публічно декларували відданість ідеям євроінтеграції, але фактично її не підтримували [4, 389]. Водночас широкий спектр опозиційних політичних сил - правих (ХДР, ДС, Демократична партія (ДП)) та лівих (СДПС, ПЗ, ПЛД) підтримував ідею ліберальних демократичних реформ, побудови ринкової економіки й інтеграцію країни до ЄС [5].

грудня 1994 р. В. Мечьяр сформував третій уряд Словацької Республіки з представників РЗДС - 12 місць, ОРС - 4 і СНП - 3 [4, 390]. У період його перебування на посту прем’єр-міністра Словаччини (1994-1998 рр.) відбулося поступове формування режиму, заснованого на партійно-економічному клієн- тизмі, націоналістичній ідеології та неліберальних способах здійснення державної влади (недотримання положень Конституції, адміністративне обмеження діяльності політичних організацій, порушення політичних прав громадян, урядова політика проти нацменшин), який отримав назву «мечьяризм» [3, 58; 6, 77]. У вказаний період прагнення країни вступити до ЄС мало, переважно, декларативний характер. Формально були створені всі необхідні інструменти для реалізації курсу на євроінтеграцію: організовано роботу представництва Єврокомісії в Братиславі [7], створено Раду з асоціації Словаччини в ЄС [8], подано офіційну заяву на вступ до ЄС [7; 9], розроблено індивідуальну стратегію приєднання країни до ЄС, на базі існуючих Копенгагенських критеріїв [10; 11], створені механізми її виконання [12, 118] та моніторингу за їх виконанням з боку ЄС [7]. Уряд В. Мечьяра декларував повну згоду з курсом на євроінтеграцію та вимогами Єврокомісії, проте фактична діяльність правлячої коаліції була спрямована на уповільнення процесу інтеграції Словацької Республіки до ЄС [10]. Так, на думку Європейської Комісії, в Словаччині не проводилися реформи, необхідні для стабілізації демократичних інститутів, створення правової держави, дотримання прав людини і захисту національних меншин, тобто, для виконання одного з головних критеріїв вступу до ЄС - політичного. До перелічених серйозних недоліків також відносилися невиконання рішень Конституційного суду Словацької Республіки, стан парламентської опозиції, загальна інституціональна нестабільність, пов’язана із взаєминами президента та прем’єр-міністра в парламенті, недоліки в механізмах контролю за діяльністю спецслужб, зниження незалежності судових органів, погіршення положення прав національних меншин [6, 77; 10; 12, 118; 13, 133]. Водночас ЄС не погоджувався з непрозорими принципа- ми проведення приватизації в Словаччині (заборона використання іноземного капіталу, надання вибіркових переваг представникам правлячого режиму) [14, 3; 15,

Похожие работы