Читать статья по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Ретроспективний аналіз наукових передумов становлення світової та вітчизняної систем медсестринської освіти" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Перший етап - універсалізація (1989-1994 рр.) - зумовлювався тим, що професійна підготовка фахівців сестринської справи організовувалася на основі єдиних навчальних планів і програм, які затверджувалися відповідними державними органами, як от, Міністерство освіти та Міністерство охорони здоров’я. Для цього періоду характерним було державне регламентування обсягу та структури освітніх програм, наявність єдиної уніфікації програм у всій країні, гарантована можливість отримання підвищення кваліфікації лише 1 раз протягом 5 років.

Другим етапом визначено стандартизацію професійної медсестринської освіти та нормативного регулювання освітньої діяльності (19952005 рр.), у межах якого приймалися стандарти професійної освіти на 5 років. Стандарт у найза- гальнішому розумінні - це певна формалізована норма, оформлена документально [13, с. 658]. У педагогічну практику державних освітніх установ поняття «державний освітній стандарт» (ДОС) було введено з прийняттям Закону України «Про освіту» [9]. Прийняття Державного освітнього стандарту середньої професійної освіти та вищої професійної освіти зі спеціальності «Сестринська справа» [1] зумовлювалися реалізацією Плану розвитку медсестринства в Україні на 1995-2004 рр. [2], Наказів МОЗ України «Про затвердження Положення про особливості сту- пеневої освіти медичного спрямування» [10] та «Про затвердження плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське та світове освітнє співтовариство наперіод до 2010 року» [11]. На етапі стандартизації професійної медсестринської освіти окреслені стандарти були основними нормативними документами, що встановлювали державні вимоги до структури, змісту та організації медсестринської професійної освіти. Водночас, етап стандартизації характеризувався введенням поглибленої підготовки медсестринських кадрів за такими напрямами: сімейна медицина, психіатрія, соціальна допомога, неонатологія, онкологічна та паліативна допомога, організація сестринської справи, анестезіологія та косметологія [3, с. 122].

З моменту приєднання України до Болонського процесу змінилася парадигма освіти та розпочався етап модернізації медсестринської освіти на компетентнісній основі (2006-2016 рр.). Прийнято новий Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) та Галузевий стандарт вищої освіти України за спеціальністю «Сестринська справа» з урахуванням принципів Концепції стратегії ВООЗ «Досягнення здоров’я для всіх» [4], розпочато перехід вітчизняної системи вищої професійної освіти на чотирьохрівневу систему підготовки медсестринських кадрів: дипломована медична сестра або молодший бакалавр, медична сестра-бакалавр, магістр медсестринства та доктор філософії з медсестринства.

Визначення перспектив розвитку чотирьох- рівневої системи медсестринської освіти, на думку С. Муратбекової, - складне, міждисциплінарне завдання, вирішення якого можливе лише на основі цілісної теоретичної концепції, в якій повинні відображатися як зовнішні, соціально- економічні чинники, що визначають актуальні й перспективні вимоги суспільства до системи медичної та медсестринської освіти, так і внутрішні чинники - психолого-педагогічні, що характеризують процес руху студента від

Похожие работы