Читать статья по философии: "Проблема навчання студентів-філологів аналізу художніх творів: філософські аспекти" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

виникли внаслідок дії речей зовнішнього світу на органи чуття людини, а людські знання сформувалися завдяки зовнішньо-рефлексивному досвідові і спочатку у формі простих ідей, а згодом ідей- модусів, ідей-субстанцій і відношень. Джон Локк розробив сенсуалістичну теорію пізнання, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття. Учений виділив три групи людських знань за ступенем точності: інтуїтивні (самоочевидні істини), демонстративні або доказові, сенситивні (отримані завдяки відчуттям про окремі предмети). Їнтуїтивним і демонстративним Дж.Локк надавав перевагу. Від інтуїтивних знань, переконував філософ, залежала достовірність людського пізнання. Вони породжували демонстративні знання, які виникали у процесі бесіди. Загалом, як доводив учений, людське пізнання ніколи не досягає того, що потрібно людині [3, с. 167].

Філософи французького Просвітництва (Б. Паскаль, Ф.М. Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Ж. Ламетрі, П. Гольбах, К. Гальве- цій, Д. Дідро) подали матеріалістичне та раціоналістичне вирішення основних проблем філософії і внесли в її класичний образ особливу просвітницьку тенденцію, яка була заснована на ідеї визначальної ролі знання у розвитку людини. На їх погляд, світ - це єдине ціле, пов’язане законами розуму. Людина ж повинна наслідувати закони природи, пізнання яких є однією з найбільших цінностей людського суспільства. філософський учитель словесник

Одним із найвідоміших представників англійської просвітницької філософії був Д. Юм. Основою всього процесу пізнання, на думку вченого, став досвід як процес. Але структура досвіду в концепції Д. Юма мала ряд особливостей. Його основними елементами були сприймання (перцепції), які складалися з двох форм пізнання: враження та ідеї. Відтак важливе місце у його теорії пізнання мало поняття «враження» - це відчуття, емоції, переживання, бажання, тобто всі наші живі сприйняття. Згідно його вчення, творча сила мислення не розповсюджується далі можливості пов’язувати, переставляти, збільшувати чи зменшувати той матеріал, який постачається почуттями та досвідом.

Німецька класична філософія (Е. Кант, Г. Гегель, Л. Фейєрбах, Й. Фіхте та ін.) стала значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії. Її родоначальник Е. Кант приділяв багато уваги теорії пізнання. Новаторські ідеї вченого були викладені у наукових дослідженнях: «Критика чистого розуму» (1781 р.), «Критика практичного розуму» (І788 р.), в яких філософ у центр пізнання поставив не об’єкт, а суб’єкт та його пізнавальні можливості, які підкорюються своїм власним законам [1, с. 164].

Е. Кант проголосив думку, що пізнання і знання - це результат людської (насамперед - розумової) активності. На думку філософа, особистість постає творчою та діяльною. Чим більше вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв’язки з дійсністю і, відповідно, ширшими знання. Він вважав, що найперше джерело знань - це чуття і намагався розмежувати імперичні й практичні знання, доводячи, що теоретичний розум поступається практичному [1, с. 317].

Німецький вчений-філолог, теолог, філософ, автор трактатів «Герменевтика», «Діалектика», «Критика» Фрідріх Шлейєрмахер зосередив увагу на природі розуміння взагалі. Він розробив нову методику тлумачення й розуміння текстів, поставив собі за мету з’ясувати загальні передумови,



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы