Читать статья по философии: "Проблема навчання студентів-філологів аналізу художніх творів: філософські аспекти" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Отже, діалогічність, на думку вченого, - особливий метод пізнання світу, знаходження істини та оформлення її в поняття.

Платон розділяв погляди свого вчителя Сократа на проблему застосування діалогічного методу спілкування та його ефективність, підкреслював думку про те, що набуття будь-яких умінь та навичок - це лише вправа, направлена на розвиток тих здібностей, які притаманні душі людини первинно [3, с. 96].

Родоначальник європейської теорії літератури Аристотель вважав, що людина здатна здобувати певні знання про реальність, оперуючи лише ідеями, не звертаючись до речей. Філософ переконував, що будь-яке пізнання починається з відчуттів. А формами справжнього наукового знання є поняття, які з’ясовують сутність речей. Розробляючи вчення про сутність і форму, він зазначав, що суттю буття чогось є форма. Так само і форма художнього твору уможливлює адекватне розуміння закладеного в ньому змісту, відображаючи систему мовних та літературних засобів художньої виразності [3, с. 110-111].

Філософи Середньовіччя (Августин Блаженний, Ансельм Кентерберійський, Альберт Великий, Фома Аквінський) розробили й уточнили всі можливі варіанти співвідношень раціонального, емпіричного й апріорного. Вони надали важливе значення людським знанням, які поділили на чуттєві та інтелектуальні. Інтелектуальні знання, на їх думку, мали надприродне походження і були наслідком осягнення розумом індивідуальних об’єктів [7, с. 340].

Наприклад, Фома Аквінський, описуючи проблему пізнання, наголошував на тому, що його первинним джерелом є безпосереднє сприймання людиною оточуючих явищ, предметів, проблемних питань за допомогою розуму. Тільки після накопичення достатньої кількості знань в особистості розпочинається процес їх переосмислення, з’являться чуттєве сприймання, а потім - пізнання [3, с. 133].

Першим філософом Нового часу був англійський дипломат і політичний діяч Ф. Бекон. У творах «Новий Органон» та «Нова Атлантида» вчений підкреслював, що «розум людини повинен органічно поєднувати емпіричні та раціональні підходи в поясненні світу, вони повинні бути з’єднані та пов’язані один із одним» [6, с. 125]. На його думку, спостереження, аналіз, порівняння та експеримент - це шляхи, які ведуть до знань. Вчений повинен йти у власних дослідженнях від спостереження одиничних фактів до широких узагальнень, тобто застосовувати індуктивний метод пізнання. У трактаті «Новий Органон» автор розкрив власне розуміння методу індукції. Він вважав, що людина повинна не просто узагальнювати, а проводити аналіз фактів, і лише на такій підставі робити спільний висновок [2, с. 53].

Англійський дослідник Джон Локк основні завдання своєї філософії вбачав у розгляді пізнавальних здібностей та здатностей людини, у виявленні джерел походження людського знання. Науковець доводив, що всі ідеї і поняття

Похожие работы