Читать статья по философии: "Гуманістичний психоаналіз Е. Фромма у контексті самовідчуження К. Маркса" Страница 4


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

і описані Е. Фроммом на основі переосмислення і розвитку ідей К. Маркса і З. Фройда і з урахуванням соціальних реалій сучасності. Вони склали фундамент його соціально-психологічного вчення. Вчення про соціально несвідоме було подане концепцією З. Фройда, яка розкриває світ несвідомого в психіці людини. Але Е. Фромм, виходячи зі свого багатого психоаналітичного досвіду в міжвоєнну епоху, приходить до висновку про необхідність зв’язати погляди свого вчителя з ідеєю К. Маркса про визначальну роль соціальних умов в житті людини. Е. Фромм виявляє, що ці умови проникають всередину людської психіки і визначають її таким чином, що індивід не усвідомлює цей вплив, а сприймає його як розгортання своєї сутності і спонтанності - вони знаходяться в ній як соціальне несвідоме.

Розкривши механізм функціонування репресивної системи, захованої в психіці людини, Е. Фромм ставить питання: чому людина до неї схиляється? У Е. Фромма свій погляд на цей рахунок, і він формулює його в дусі гуманістичної антропології Л. Фейербаха. Наступне відкриття Е. Фромма це «соціальний характер», що складає ядро структури характеру, що розділений більшістю представників однієї культури, на противагу індивідуальній структурі, у якій приналежні до однієї культури індивіди, відрізняються один від одного. Саме соціальний характер є елементом функціонування суспільства. Він виконує цю функцію, для направлення людської енергії у певну течію всередині даного суспільства з ціллю безперервного функціонування цього суспільства.

Перше відкриття Е. Фромм використовує для критики сучасного суспільства споживачів, викриваючи його неправдиві раціоналізації і фікції. Друге він перетворює в методологічний принцип,за допомогою якого досліджує психологічні проблеми генезису і функціонування капіталізму, поєднуючи свої погляди з теоріями К. Маркса і М. Вебера.

Панування над людиною зовнішньої необхідності породжує в її психіці переважання архети- пів колективного несвідомого. Вони відображають саму пригніченість людських потреб, являючи собою відображення відчуження. Це створює психологічні умови для відчуженої діяльності. Діяльне ставлення людини до свого світу як до чужого обумовлює її ставлення до самої себе як до зовнішнього предмету, створює відчужений механізм самоідентифікації індивіда. Орієнтація на відчужений предмет соціалізує його, вплітаючи в соціальні відносини і інтеріорізуючи їх риси в його психіку як щось, що від його волі не залежить. Так утворюється соціальний характер. Все, що протистоїть вибраним об’єктам самоіден- тифікації і заважає взаємодії з ними, руйнуючи соціальний характер, виступає в якості помилковості індивіда і витіснене зі свідомості стає соціальним несвідомим.

Виходить, що і соціальний характер і соціальне несвідоме - це похідні від психологічних процесів, що виникли в психіці людини в результаті історичного розгортання її відчуженої діяльності.

Фроммівська модель людини - відкрита. Цим вона вигідно відрізняється від фройдівської і близька до моделі Маркса. Але філософ обмежується констатацією відкритості людської психіки. Соціальний характер і соціальне несвідоме в його вченні виглядають як печатки, що залишені стихійною силою суспільства на психіці індивіда. Всі вони впливають на індивіда лише



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы