Читать статья по философии: "Сучасні філософські течії" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Метафізика для Ясперса невід’ємна від трансцендування, тлумачення шифру буття, що втілює абсолютну єдність не лише його з мисленням, а й суб’єкта з об’єктом, належного з наявним. Наголошуючи на незбагненності шифрів, мисленик пов’язує з ними різні життєві невдачі, суперечності мислення, нездійснене прагнення до свободи тощо. Філософ переконує, що тільки глибоке потрясіння дає змогу збагнути трансцендентне в поцейбічному житті. Таке потрясіння можуть відчути релігійні люди в особливих ситуаціях. Тут доречно згадати заклик святого Авґустина повернутися до істини, бо вона живе в нашій душі.

Цікаво, що Ясперс назвав своє філософське вчення перієхонтологією (від лат. регіес Нєіп - осягати, охоплювати), що охоплює буття й свідомість, або дух. Буття - це світ і трансцендентне, цебто Бог. Зв’язок між світом і свідомістю філософ ототожнює із суб’єкт-об’єктними відносинами на підставі трансценденції як всеохопного буття. Таку єдність забезпечує розум, але всеохопне можна визначити лише через негативні характеристики.

Як мисленик Ясперс розрізняє філософську віру й віру релігійну. Філософська віра - не ірраціональна: вона не протистоїть розумовим знанням. Така віра ґрунтується на ідеї свободи, що означає само творення людини упродовж свого віку, що, безумовно, залежить від історичних умов.

На думку Ясперса, людина має відносну свободу, що обмежена з одного боку трансценденцією, а з другого - природною необхідністю.

Винятково на релігійних засадах католицизму розробляв філософію екзистенціалізму Марсель. Мисленик виступав не лише проти богоборства, а й проти світоглядної нейтральності. Після осудження екзистенціалізму в папській енцикліці в 1950 році він почав називати своє філософське вчення неосократизмом, або християнським сократизмом, хоч раніше називав християнським екзистенціалізмом. Щоправда, інших коректив у своє вчення філософ не вніс. Особливості марселівської версії екзистенціалізму зумовлені тим, що у юності мисленик зазнавав впливу різних філософів ХІХ - ХХ століть, але з працями Кіркеґора ознайомився вже тоді, коли створив своє вчення на основі осмислення власного життєвого досвіду, що спричинилося до суперечностей з іншими чільними представниками екзистенціалізму. Такі незгоди проявилися особливо в трактуванні досвіду як філософського поняття. філософія екзистенціалізм сіонізм бубер

На противагу іншим філософам Марсель пропонував звернутися до "дуже скромних і безпосередніх досвідів, щодо яких філософія в цілому до цього часу була несправедлива, або зневажала їх, бо вони уявлялися їй тривіальними, або незаконно інтелектуалізуючи їх через застосування своїх традиційних норм". Йдеться про уявлення на рівні буденної свідомості, а також про релігійний досвід, якому мисленик приділяє особливу увагу, при негативному ставленні до наукового досвіду. На цій підставі Марсель проти абстрагування й узагальнення, бо вони суперечать його намірові створити "конкретну філософію". Свою методологію він називає "феноменологічним

Похожие работы