Читать статья по философии: "Сучасні філософські течії" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Між екзистенціалістами як представниками однієї філософської течії помітні значні відмінності. Насамперед серед них виділяються релігійні мисленики й "атеїсти", хоч останній термін вживається з певними застереженнями. Найяскравіші представники релігійного екзистенціалізму К. Ясперс, Г.О. Марсель і М. Бубер.

Спираючи своє філософське вчення на релігії, К. Ясперс зазначав: "Біблія і біблійна релігії - це основа нашого філософування, постійний орієнтир і джерелом незамінних істин". Щоправда, певні питання взаємовідносин філософії та релігії він трактує не традиційно, хоч дотримується філософії віри.

У своїй головній праці, яку прийнято називати "Філософія", Ясперс аналізує проблеми світу, душі і Бога, застерігаючи, що філософія не має претендувати на пізнання світу, а лише на орієнтацію в ньому, на поясненні екзистенції та з’ясування трансценденції. Висновки філософії не можуть мати тієї достовірності, що властива природничим наукам.

При підході до світу Ясперс посилається на Канта. Він заперечує можливість осягти світ як ціле, бо його межі розсуваються, тому його можна трактувати лише як ідею. Якщо процес пізнання не завершується в природничих науках, то в гуманітарних науках йому на перешкоді не скінченність духовної продуктивності. Хоч мисленик заперечує трактування Я як субстанції, він наголошує на багатозначності самості, бо тут-буття охоплює свідомість взагалі, дух і екзистенцію. Людина, як твердить Ясперс, "ніколи не є формальним Я розсуду або лише тут-буттям як вітальністю, натомість вона є носієм змісту, який або зберігається в темряві примітивної спільноти або здійснюється через духовну, усвідомлену (проте завжди недостатньо) цілість".

Серед категорій екзистенціалізму головне місце належить екзистенції (від лат. ех Шепїіа - існування), що не піддається визначенню, об’єктивації чи раціоналізації, але може прирівнюватися до трансценденції, цебто всеохопного поза неосяжною межею буття й мислення. Справжня екзистенція - це "мисленнєве прояснення" в межовій ситуації, зумовленої душевним потрясінням людини перед загрозою фізичного знищення, морального падіння чи інтелектуальної деградації, коли людина підноситься до розуміння екзистенціального рівня буття. Такий перехід від екзистенції можливої до дійсної тлумачиться як стрибок людини до свого єства, внутрішньої самості, що змінює ставлення до світу. Ясперс пише: "Досліджувати межові ситуації й екзистенціювати - це одне й те саме".

Співвідношення екзистенцій як подолання тимчасового усамітнення філософ називає комунікацією. На думку мисленика, "екзистенція проявляється лише в комунікації", що має різні форми: наївне співіснування, свідоме протистояння, ідейну співпрацю, екзистенційну комунікацію. При екзистенційній комунікації забезпечується найтісніший зв’язок Я-буття і буття-з іншим, що охоплює співпрацю, взаємодопомогу, щирість, любов і нелукаве змагання. Лише в комунікації виникає

Похожие работы