Читать статья по основам права: "Щодо змісту та ролі у системі запобігання злочинам в Україні неспеціалізованих суб’єктів" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

диференціював заходи профілактики злочинів на такі рівні:

1) загальна профілактика, яка включає як загальносоціальну, так і соціально-кримінологічну профілактику злочинності;

2) індивідуальна профілактика, яка поділяється на чотири рівні: рання профілактика, безпосередня профілактика, профілактика на стані формування злочинної поведінки (пенітенціарна), профілактика рецидиву (постпенітенціарна) [20, с. 87-88].

Отже, якщо керуватись зазначеним науковим підходом, то слід констатувати, що загальна профілактика злочинів включає загально-соціальну та спеціально-кримінологічну профілактику. Враховуючи, що предметом цього дослідження є загальносоціальне запобігання злочинам, що здійснюється неспеціа - лізованими суб’єктами, то, без сумніву, варто в основу їхньої діяльності покласти зміст цього виду загальної профілактики злочинів.

У науці (І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман та ін.) під загальносоціальною профілактикою злочинності розуміється комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію причин та умов злочинності [12, с. 95-96].

Як свідчить практика, загальносоціальна профілактика загалом (без визначення впливу окремих суб’єктів запобігання злочинам) реалізує антикриміногенний потенціал суспільства та його інститутів. При цьому специфіка перехідного періоду, в якому перебуває Україна, є такою, що у різних сферах соціального життя більш помітні кризи, диспропорції, інші негативні явища, що детермінують злочинність, ніж фактори, що протидіють їй [19, с. 9]. На підставі аналізу різних підходів до визначення і розгляду правової соціалізації особистості можна зробити висновок, що вона є процесом не односпрямованого впливу суспільства (соціально-правової системи) та індивіда, а їх взаємодією як двох структурних елементів людської природи [5, с. 408].

Саме тому, як правильно дав оцінку цьому процесу О.М. Джужа, у нинішніх умовах неможливим є трактування загальносоціальної профілактики злочинності у колишніх поняттях і вимірах [4, с. 88].

Із цього, звичайно, не можна робити висновок, що цей вид загального запобігання злочинам став неможливим чи некоректним. Швидше навпаки: злочинність, як обґрунтовано оцінив ситуацію О.М. Литвак, є уже прямою і дуже серйозною загрозою національній безпеці [14; 37], вона надзвичайно актуалізує значення і роль цього виду профілактичної діяльності.

Виходячи із цього, загальносоціальна профілактика злочинів залишається та має бути базою для боротьби зі злочинністю загалом і для системи загальної профілактики зокрема, заходи якої мають масштабний, усеохоплюю - чий та різноманітний характер, є комплексними та взаємозв’язаними, а також безперервними і радикальними.

Зміст загальносоціальної профілактики злочинів полягає у тому, що її здійснення зменшує соціальні суперечності, криміногенне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підвищує стандарти життя людей, створює необхідні умови для законного одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту щодо нормального функціонування усіх соціальних сфер, виховання та контролю

Похожие работы