Читать статья по основам права: "Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Отже, наявність обвинувального вироку суду, навіть у випадку звільнення від покарання чи від його відбування, є нічим іншим як формою реалізації кримінальної відповідальності, бо особа піддається державному осуду, який зачіпає сферу її прав і свобод.

З урахуванням цього можна сказати, що кримінальна відповідальність являє собою вимушене зазнавання особою, винною у вчиненні злочину, державного осуду, та/або відповідних встановлених КК України обмежень. З цього випливає, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності до неї не застосовуються не лише відповідні обмеження, передбачені чинним законодавством, але вона не піддається і державному осуду. Чи так це насправді?

Щоб відповісти на вказане питання, варто встановити, коли саме кримінальна відповідальність починає реалізовуватися.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду [7]. З цього випливає, що можливість існування щодо особи кримінальної відповідальності (зокрема покарання) пов’язується з обвинувальним вироком суду. А оскільки вирок суду має певні строки набрання законної сили - відповідно момент початку реалізації кримінальної відповідальності пов’язується із набранням чинності вироком суду. Цей момент легально визначено і в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 (справа № 1-15/99).

Звільнення від кримінальної відповідальності Ю.В. Баулін визначає як передбачену законом відмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК України [3, с. 58].

Є.В. Письменський вважає, що звільнення від реальної кримінальної відповідальності є по суті звільненням від призначення покарання, або звільненням від відбування призначеного покарання, або звільненням від подальшого відбування покарання чи достроковим зняттям судимості [14, с. 48-63].

В.М. Куц та А.М. Ященко є прихильниками відмінного від традиційного уявлення про інститут звільнення від кримінальної відповідальності, адже на їх переконання, те, що криється у чинному кримінальному законодавстві України за звільненням від кримінальної відповідальності, є звільненням від притягнення до неї [10, с. 109]. Ця позиція ґрунтується на логічному висновку, що звільнитися від відповідальності означає позбутися реально-існу- ючих обтяжень, вже покладених на суб’єкта обвинувальним вироком. Отже, говорячи про звільнення від кримінальної відповідальності, ми вдаємося до своєрідної юридичної фікції. Насправді те, що за нею криється, є правовим уникненням від цієї відповідальності [10, с. 118-119].

Ми поділяємо в цілому зазначену позицію. Так, у п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України міститься роз’яснення, що притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто з моменту