Читать статья по основам права: "Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

На практиці розуміння підстав і порядку звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності є неоднаковим. Це породжує помилки, які відбиваються в кінцевому підсумку на долі осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності та на суспільстві в цілому.

Метою роботи є вироблення практичних рекомендацій щодо застосування положень матеріального і процесуального законодавства у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Стан дослідження. Науковому аналізу проблем звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв’язку із закінченням строків давності, присвячені праці Ю.В. Бауліна, Л.В. Головко, О.О. Ду- дорова, В.М. Куца, Т.О. Лєснієвськи-Костарєвої, І.І. Митрофанова, А.М. Ященко та інших вчених.

Виклад основного матеріалу. Розпочати доцільно з понять «кримінальна відповідальність» та «звільнення від кримінальної відповідальності», офіційне визначення яких відсутнє у КК України.

Ю.В. Баулін визначає кримінальну відповідальність як передбачені КК вид та міра обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціальними органами держави [3, с. 30].

Разом з тим виникає питання: якщо особу звільняють від покарання або його відбування - вона зазнає якихось обмежень?

Відмежовуючи «звільнення особи від кримінальної відповідальності» від «звільнення від покарання», Ю.В. Баулін зазначає, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності держава відмовляється від реалізації потенційної відповідальності, а при звільненні від покарання - від реальної кримінальної відповідальності [3, с. 58-60].

Втім, точка зору, яка базується на констатації існування потенційної та реальної кримінальної відповідальності, не знімає питання пересічних громадян. Суспільство турбує питання: в чому полягає відповідальність особи, щодо якої було застосовано, зокрема, звільнення від відбування покарання.

Вважається, що у такому випадку особа піддається державному осуду. Осуд як форма реалізації ретроспективної (негативної) кримінальної відповідальності, відповідно до чинного КК, має два види: 1) осуд без призначення покарання; 2) осуд із призначенням покарання [15, с. 269].

Оскільки сутністю відповідальності взагалі і кримінальної відповідальності, зокрема є обмеження прав і свобод осіб, винних у протиправній поведінці, думається, що й у випадку звільнення особи, скажімо, від покарання, відповідне обмеження все ж відбувається. Держава засуджує протиправну поведінку особи, і на неї покладаються певні обов’язки, встановлюється іспитовий строк, протягом якого вона має їх виконувати, виникає судимість тощо. Та ьі після того, як судимість вже погашена, є відповідні негативні наслідки для осіб, які піддалися осуду держави. Вони торкаються можливості, зокрема, бути опікуном; враховуються при призначенні покарання у випадку вчинення нового злочину як обставина, що характеризує особу; враховується при вирішення банком питання щодо можливості надання особі кредиту; при оформленні

Похожие работы