(Назад)
(Cкачать работу)осіб приватного права, що робить ще більш актуальним питання про те, чому держава не може замовляти освітні послуги у приватних ВНЗ.
Також ст.13 визначено, що Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України [9]. Одразу зазначимо, що абз.2 п.1 Порядку здійснення соціального замовлення шляхом бюджетних коштів встановлено: "У разі, коли вартість закупівлі соціальних послуг дорівнює або перевищує розмір, установлений ч.1 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", соціальне замовлення здійснюється відповідно до зазначеного Закону" [10]. На наш погляд, це абсолютно доречна норма, що підтверджує необхідність додержанням правил здійснення публічних закупівель і під час формування і розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, що, власне, і пропонується нами у цьому дослідженні.
Отже, виникає питання: чому держава не може на конкурсних засадах замовляти й освітні послуги? Чому предметом закупівлі не може бути підготовка спеціаліста у приватному ВНЗ, що має усі ліцензії та є акредитованим? Чому держава може здійснювати публічні закупівлі для потреб оборони, охорони здоров’я та інших сфер у суб’єктів приватного права, але не може цього робити у сфері освіти? Ці питання є риторичними. Адже не може бути освіта більш закритою сферою, аніж оборона, соціальні послуги, охорона здоров’я тощо.
Варто враховувати, що коли абітурієнт отримує можливість навчатись коштом бюджету і обрати ВНЗ та ВНЗ отримує державне замовлення, а потім приймає на ці місця студентів, немає підстав для виключення з числа виконавців приватних ВНЗ.
Цікавим, з точки зору фінансування вищої освіти та можливості оплати державою освітніх послуг у приватних ВНЗ, є співробітництво у сфері освіти і науки між Україною та зарубіжними країнами.
Починаючи з 1 березня 1993 р., підготовка фахівців для зарубіжних країн у навчальних закладах України здійснюється за міждержавними угодами України з іншими країнами, а також угодами міністерств, відомств, навчальних закладів України, що укладені з органами управління освітою, організаціями та фірмами інших країн і міжнародними організаціями; навчання громадян іноземних держав (крім держав-учасниць СНД) у навчальних закладах України здійснюється переважно на компенсаційній основі. Витрати, пов’язані з навчанням іноземців в Україні, можуть покриватися як юридичними, так і фізичними особами у вільно конвертованій валюті, а також на умовах, визначених міжнародними угодами. Для навчання іноземних громадян виділяється щорічно до однієї тисячі державних стипендій, розподіл яких між міністерствами, відомствами та навчальними закладами здійснює Міністерство освіти [11]. Оплата освітніх послуг, що надаються навчальними закладами іноземцям, здійснюється за договорами (контрактами) за кошти фізичних або юридичних осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України або договорами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність [12].
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про вищу освіту", інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы