Читать статья по психологии: "Феномен ідеології "духовної оборони" Швейцарії та її значення для збереження суверенітету країни напередодні та на початковому етапі Другої світової війни" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Підводячи підсумки у обґрунтуванні існування зв’язку ідеології з безпекою держави А. А. Кокорін виводить ряд положень, які, на нашу думку, варті уваги. Безпека кожної держави, безумовно, має свою специфічну духовно-ідеологічну основу. Остання, як правило, інтегрує духовні принципи, сформовані в суспільстві у ході його розвитку, з ідеологіями, що існують в ньому в конкретні історичні періоди. Особливе місце у формуванні системи безпеки конкретної держави займає ідеологія пануючих у ньому соціальних сил. Система безпеки держави виконує функцію забезпечення існування всіх соціальних груп конкретної держави, а значить, є своєрідною базою існування, розвитку і функціонування їх ідеологій. Практика свідчить, що роль тих чи інших ідеологій стосовно безпеки держав може змінюватись і змінюється зі зміною соціальних ситуацій. Кожна ідеологія, яка існує в суспільстві, по-своєму трактує проблеми безпеки, але обов’язково так або інакше трактує.У різні періоди розвитку держав вплив їх систем безпеки на ідеологічні процеси, що відбувають в них, відрізняються один від одного. Є періоди, коли вони знаходяться у стані тісної взаємодії, а є періоди, коли вони суттєво віддаляються один від одного. Але немає періодів, коли вони б не впливали один на одного[7, с.267-268].

На прикладі проілюструвати багатоманітну взаємодію ідеології та системи безпеки держави можна звернувшись до ідеології “духовної оборони” Швейцарської Конфедерації, її створення та функціонування напередодні та на початковому етапі Другої світової війни.

Одразу по завершенню Другої світової війни в швейцарській історичній науці та суспільній думці виникла дискусія стосовно визначальної ролі “духовної оборони” для збереження нейтралітету країни та уникнення можливості бути втягненою до війни безпосередньо. У другій половині 40-50-х рр. ХХ ст. панувала думка, що якщо вона і не стала запорукою спасіння Швейцарії від участі у Другій світовій війні, то, безумовно, зіграла роль консолідуючої сили, основи згуртованості швейцарського суспільства. Так, як писав у своїх спогадах у 1975 р. колишній член Федеральної ради Фрідріх ТроєтВален, це був час в який “від генерала до останнього військовослужбовця, від Федеральної ради до старої жінки, яка вирощувала овочі у квітковому горщику, всі працювали на збереження незалежності нашої країни і свободу її громадян” [2, с.59].

Висловлюючи сучасну позицію швейцарської історіографії Томас Майзен наголошує, що жоден серйозний науковець не буде сьогодні пояснювати уникнення Швейцарією участі у Другій світовій війні обмеженим описом “військово-духовного спротиву” або “економічним пристосуванням”. Очевидно, що причиною цьому була майже непередбачувана взаємодія цих та інших факторів[5,

Похожие работы