Читать статья по психологии: "Феномен ідеології "духовної оборони" Швейцарії та її значення для збереження суверенітету країни напередодні та на початковому етапі Другої світової війни" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Мета дослідження - здійснити аналіз теоретичних засад, практичної реалізації ідеології “духовної оборони” Швейцарської Конфедерації та її значення для збереження суверенітету країни напередодні та на початковому етапі Другої світової війни.

На нашу думку, перед тим як перейти до безпосереднього аналізу феномену ідеології “духовної оборони” варто навести теоретичний аналіз взаємозв’язку ідеології та системи безпеки держави. Спеціаліст у галузі методології наукового пізнання, доктор філософських наук А. А. Кокорін зазначає, що для того щоб усвідомити цю взаємодію необхідно зрозуміти сутність тих феноменів, які працюють на безпеку країни і охарактеризувати їх взаємодію з ідеологіями [7, с.253].

В першу чергу у контексті взаємодії ідеології та безпеки держави мова іде про оборону та оборонну здатність. Оборона, за визначенням А. А. Кокоріна, - це система заходів, що здійснюється у конкретній державі, націлена на захист її від агресії. Оборона - це антипод, контр’явище агресії [7, с.253].Ефективна оборона як система включає в себе заходи, що охоплюють фактично всі сфери суспільного життя: економічну, політичну, соціальну, правову, духовно-ідеологічну, технологічну, інформаційну, екологічну, власне військову[7, с.254].

Особливе місце в системі оборони займають її сили і засоби, тобто ті процеси, фактори, що безпосередньо, спеціально орієнтовані на вирішення задач захисту держави від агресії. Такі сили і засоби знову ж таки формуються в усіх сферах життя суспільства. Їх можна кваліфікувати як ядро оборонної системи суспільства[7, с.254].

Характеризуючи поняття “системи оборони”А.А. Кокорін наголошує, що мова іде про явище, що досягло реального системного стану. Така система характеризується наявністю елементів, що утворюють ціле; наявністю тривких і органічних зв’язків поміж її елементів; набуттям системою інтегральних властивостей та досягненням стану саморегуляції.

Поряд із системою оборони, в ній має існувати система її безпеки. Отже систему безпеки держави А.А. Кокорін визначає як сукупність заходів як відкритого так і закритого характеру, що застосовуються державою з метою її захисту, як від зовнішніх, так і від внутрішніх деструктивних сил, покликана забезпечити її нормальну життєдіяльність [7, с.260-261].

Система безпеки держави включає в себе заходи, що формуються в усіх сферах суспільного життя. Це дає право розрізняти види (типи) державної безпеки: економічну (націлена на забезпечення функціонування її економіки, здатної забезпечити її нормальну життєдіяльність); політичну (гармонізація відносин між суб’єктами політичного процесу, з метою забезпечити адекватної реакції з їх сторони на всі загрози державі); правову (створення такої правової системи в державі, яка б гарантувала забезпечення всіх сфер життя конкретного суспільства), духовно-ідеологічна (формування такого стану суспільної психології і суспільної свідомості, які б мобілізували людей конкретної держави на протидію будь-яким силам, що прагнуть дестабілізувати ситуацію в ній), соціальну (найбільш ефективне вирішення всього комплексу соціальних питань, що підвищує безпеку країни); науково-технічна

Похожие работы