Читать статья по политологии: "Досвід трансформації молдовського суспільства: протиріччя на шляху до політичної консолідації" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України»

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

У статті розглядаються процеси соціально-політичної трансформації Молдови пострадянського періоду. Досліджується спектр перехідних процесів, які безпосередньо стосуються функціонально-динамічних характеристик політичної системи, зокрема факторів, що впливають на трансформацію політичних інститутів суспільства, у тому числі політичних партій.

Ключові слова: пострадянський простір, Молдова, посткомуністична трансформація, політичні партії, проблеми демократизації.Більш як двадцять років, що минули після розпаду Радянського Союзу, залишаться в історії часом політичних перетворень, що істотно змінили вигляд Центрально-Східної Європи. Трансформація колишнього «соцтабору» проявила себе соціально-політичною консолідацією нових незалежних держав, що з'явилися на карті світу після розпаду СРСР. Самоорганізація їхніх внутрішніх територій й спільнот включала формування нових моделей державного устрою, інституалізацію й модифікацію демократичних процедур і принципів функціонування держави й громадянського суспільства, становлення багатопартійної системи й т. п.

Проблеми переходу соціуму з одного якісного стану до іншого завжди були предметом пильної уваги наукового співтовариства. Методологічні основи аналізу перехідних процесів у XIX столітті заклали такі класики політичної думки як А. де Токвіль, М. Вебер, В. Парето. В XX столітті переосмислення перехідного періоду було запропоновано в роботах Р. Даля, Й. Шумпетера, А. Лейпхарта. В 70-і роки XX століття зміст трансформаційних процесів розглядалося в основному в рамках теорії модернізації, що інтерпретувала політичний розвиток як перехід від традиційних форм організації суспільства до суспільства сучасного типу. У даній сфері були проведені дослідження, присвячені різним аспектам політичного розвитку, у тому числі й питанням створення ефективної політичної системи, яка сприяє економічному, соціальному, культурному прогресу (Л. Пай, Ш. Эйзенштадт, С. Хантінгтон, Г. Алмонд, Б. Мур).

У другій половині 80-х років минулого сторіччя «третя хвиля» [1] демократизації, що охопила країни Центральної й Східної Європи, обумовила початок нового етапу перехідного періоду. Особливий перехідний тип політичного устрою країн ЦСЄ одержав у політологічній літературі назву «посткомуністичної трансформації».

На ранніх етапах (друга половина 80-х років) значний внесок у розробку теорії транзитологии зробили такі дослідники, як: Д. Растоу, Х. Лінц, А. Степан, Г. О'Доннелл, Ф. Шмітер, А. Пшеворський і т. п. Їх роботи досліджували досвід більш-менш успішних політичних транзитів, зокрема в країнах Південної Європи. При розгляді різних аспектів модернізації у другій половині 80-х років, і особливо в 90-і роки, дослідницький інтерес змістився до аналізу проблем демократизації. У той же час, поняття «політичні транзити» містить у собі широкий спектр політичних процесів, пов'язаних з багатьма аспектами політико-владних відносин, які безпосередньо стосуються функціонально-динамічних характеристик

Похожие работы