Читать статья по политологии: "Досвід трансформації молдовського суспільства: протиріччя на шляху до політичної консолідації" Страница 2

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

політичної системи, взаємин інститутів влади й громадянського суспільства, ролі партій, еліт і контреліт, масових акторів у динаміці політичних змін.

На пострадянському просторі дослідження сучасних перехідних процесів почалося відносно недавно, з початку 90-х років XX століття. Проблеми суспільно-політичної трансформації розглядали у своїх роботах Г. Вайнштейн, В. Гельман, Ю. Красін, В. Лапкін, О. Мадатов, А. Мельвіль й ін. Дослідженню демократичного транзиту Молдови присвятили публікації І. Боцан, В. Мошняга, А. Рошка, О. Серебрян, П. Фрунташ й ін. Серед західних дослідників посткомуністичної трансформації можна згадати - М. Макфола, В. Банса, Л. Бальцеровича, З. Бжезинського й ін.

У країнах СНД, для яких останні більш ніж двадцять років стали періодом істотної політичної й економічної трансформації, результати перетворень значно відрізнялися від того, що відбулося в країнах ЦСЄ. Політичний транзит на пострадянському просторі, який з самого початку визначався як демократичний і передбачав переведення колишньої форми правління й державного устрою в іншу якість. Основний зміст трансформаційних процесів, що тут відбувалися, складали перетворення тоталітарно-авторитарної системи з усіма її інститутами, структурами й відносинами в систему іншого типу з демократичними атрибутами. Однак серед країн, які фахівці із трансформації недемократичних режимів у демократичні називали «перехідними» було чимало тих, що не наслідували цю модель. Відповідно колишня методологія, що описувала класичну модель демократичних транзитів початку «третьої хвилі», далеко не завжди виявлялася ефективною в осмисленні пострадянських реалій.

Як показує практика, перебіг політичного транзиту визначається безліччю як істотних, так і другорядних обставин, від яких залежить конкретний хід подій у цей час і в даній ситуації. Досвід останніх більш ніж двох десятиліть показав взаємообумовленість внутрішньополітичних процесів і таких зовнішніх чинників, як глобалізація, регіоналізація, інтеграція й ін. На зміст і динаміку реформування політичної системи держав пострадянського простору істотно впливали, як зміни у внутрішньому стані суспільства, так і міжнародні фактори.

На ранніх стадіях демократичних транзитів велике значення мають ендогенні фактори демократії й демократизації: вибір політичними акторами системи взаємин, оперативних підходів й інституціональної стратегії. На наступних стадіях транзиту, особливо на стадії консолідації демократії, істотну роль відіграють глибинні структурні, насамперед економічні й соціокультурні передумови і чинники. У силу зазначених обставин далеко не всі країни пострадянського простору, що почали транзит у припущенні, що він буде демократичним, мали сприятливі шанси пройти цей шлях до логічного завершення. Значні перешкоди на цьому шляху країн пострадянського простору створили бюрократизація державних інститутів та їхня неефективність; низький рівень політичної культури й т. п.

При всій складності змін, що відбувалися в країнах, які переживали посткомуністичну трансформацію, неоднозначності та суперечливості їх суспільно-політичного розвитку, зміцнення демократичних тенденцій розглядалося, з погляду класичної методології, у якості однієї з домінуючих рис суспільної


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы