Читать статья по социологии: "Освіта в структурі державної гуманітарної політики" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

гуманітарна політика держава культура

Освіта в структурі державної гуманітарної політикиПанченко Л.М.

Визначення концептуальної основи дослідження гуманітарної політики є важливою методологічною проблемою. Її розв'язання відбувається в сфері доторкання багатьох наук перш за все соціальної філософії, політології, філософії освіти.

Об'єктом державної гуманітарної політики можна вважати все те, з чого складається соціокультурне життя як окремої держави, так і людства в цілому. Це не тільки створена людьми мистецька спадщина, але й те що складає геофізичні особливості розташування держави, особливі кліматичні умови та їх наслідки, курортні та туристичні зони тощо.

Сучасна людина живе в певному соціокультурному середовищі і це значний чинник формування духовності особистості, входження її у світ осмислення себе, діяльності, спілкування, соціалізації. Соціокультурне середовище має подвійну сутність: з одного боку соціально активні особистості творять середовище, але й воно теж впливає на процеси і особистість як природний організм, що є соціальною саморегулюючою системою, який еволюціонує і змінюється. Процеси духовного розвитку людини і середовища зумовлені принциповою зміною економічних, політичних, соціальних і духовних передумов. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. Реальне життя суспільства вирізняє такі його сфери: матеріальну (охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили й виробничі відносини, науково технічний прогрес і технологічну революцію); соціально політичну (соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві; охоплює такі явища та процеси, як реформа, еволюція, війна та ін.; у ній функціонують такі соціальні інститути, як держава, партії, громадські організації); духовну (ідеї, погляди, уявлення); культурно побутову (виробництво культурних цінностей, передача їх поколінням, життя сім'ї, побутові проблеми, освіта, виховання і т. ін.). Сучасному українському соціокультурному середовищу властиві полікультурність, неоднорідність, тенденції до глобалізації, плюралістичність, демократизація тощо. Таким чином, соціокультурне середовище виступає визначальним полем реалізації гуманітарної політики держави.

Але перш за все треба визначитися, що саме складає зміст поняття соціокультурне. У багатьох випадках вважається апріорно, що соціокультурне це сума понять "соціальне" і "культурне", які мають дуже прозорий зміст. У таких випадках чинники соціальні та чинники культурні розглядаються поряд один з одним, і якогось нового змісту від їхнього поєднання в одному слові не передбачається. Інший погляд на поняття "соціокультурне" деякі дослідники запозичують у П. Сорокіна, який вважав, що розподіл між суспільством і культурою може існувати тільки на теоретичному рівні, насправді ж існує тільки одна дійсність соціокультурна. В його теоретичній моделі соціокультурність означала вищій вимір в ієрархії трьох різних світів неорганічного, органічного та надорганічного, тобто саме соціокультурного [1]. Такий погляд фактично знімає розподіл на "соціальне" і "культурне", тобто визначає соціокультурне середовище не як просту суму соціальних та культурних факторів, а навантажує його

Похожие работы