Читать реферат по финансам, деньгам, кредиту: "Регіональні валютно-фінансові угруповання" Страница 5


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

замінено секретаріатом, який є дослідним підрозділом Французького банку. Крім того, для розгляду питань, які становлять спільний інтерес, та з метою зближення позицій країн зони, систематично — два рази на рік, зустрічаються міністри фінансів відповідних країн. Угодою передбачені періодичні двосторонні та багатосторонні консультації.

Специфічною рисою валютної зони французького франка є існу­вання трьох підгруп держав, що входять до неї.

До першої підгрупи входять французькі департаменти метрополії, чотири французькі заморські департаменти і заморські території. Всі ці регіони перебувають під валютним суверенітетом Французь­кої Республіки.

Другу підгрупу утворюють африканські держави і Мадагаскар.

До третьої підгрупи входять Марокко, Алжир і Туніс.

У валютній зоні франка, як і в інших регіональних валютних угрупованнях, взаємні відносини валютного співробітництва невід­дільні від інших форм зовнішньоекономічних зв'язків. Так, африкан­ські країни і Мадагаскар (друга підгрупа) одержують державну до­помогу з боку Франції: субсидії, позики або гарантії фінансуван­ня, капітальні вкладення через Фонд допомоги і співробітництва та Центральну касу економічного співробітництва, різноманітні торго­вельні й фінансові переваги. Стосовно країн, які входять до третьої підгрупи (Марокко, Алжир, Туніс), то вони одержують від Франції фінансову допомогу на привілейованих умовах, користуються пре­ференційним режимом у торговельних відносинах; з Тунісом і Марокко, наприклад, підписані спеціальні протоколи про співробіт­ництво, що регулюють їх валютно-фінансові й торговельні відноси­ни з Францією.

Серед інших валютних зон зона французького франка виявилась найбільш стабільною та життєздатною й успішно функціонує донині.

3. Валютний союз країн ЄС

Найбільш високорозвиненою і досконалою формою розвитку регіо­нальних валютних угруповань є Валютний союз країн ЄС (ВС).

На початку 70-х років, за умов зростання амплітуди коливань курсу американського долара, розпочалися активні пошуки виходу зі своєрідного критичного стану передусім країн — членів Євро­пейського економічного співтовариства ("Спільного ринку"), спря­мовані на створення власної регіональної валютної системи. Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, у березні 1979 p., тобто через рік після набрання чинності Кінгстонської уго­ди, було створено міжнародну (регіональну) валютну систему — Євро­пейську валютну систему (ЄВС). У ній беруть участь країни — чле­ни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Отже, однією з особливостей сучасних валютних відносин було і є існування поряд із міжнародною валютною системою регіонально­го валютного угруповання, що мало назву Європейська валютна сис­тема (згодом — ВС). Європейська валютна система являла собою певні правила розрахунків між країнами, які входили до ЄЕС.

Європейська валютна система — специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коли­вань курсів національних валют та їх взаємну ув'язку. Європейська валютна система функціонувала за принципом "кошика", в якому курси національних грошових одиниць змішані залежно від



Интересная статья: Основы написания курсовой работы