Читать реферат по финансам, деньгам, кредиту: "Регіональні валютно-фінансові угруповання" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Регіональні валютно-фінансові угруповання План

1. Валютні блоки

2. Валютні зони

3. Валютний союз країн ЄС

1. Валютні блоки

У період світової економічної кризи 1929—1933 pp. із крахом золотодевізного стандарту єдина світова валютна система перестала існувати. Вона розпалася на валютні блоки — регіональні валютні угруповання, які вступили в жорстоку конкуренцію між собою. Та­ких регіональних блоків сформувалося три: стерлінговий, доларо­вий та золотий.

Валютний блок — це угруповання країн на основі валютно-економічного домінування держав, що очолюють цей блок, шляхом прикріплення до їхньої валюти валют країн — учасниць блоку. Вони, як правило, офіційно не оформлювалися певними угодами, а утворю­валися стихійно на основі вже сформованих відносин політичної, економічної та фінансової залежності слабких країн, що розвива­ються, від могутніх капіталістичних держав — колишніх метрополій.

Створення валютних блоків пов'язано з дією різних факторів, що історично сформувалися і служили певним "цементуючим матеріа­лом" для його складових, головні серед яких:

• торговельні фактори (країна, що очолює блок, виступає голов­ним торговельним партнером інших країн, які його утворюють. Ця країна закуповує значну частину товарів і послуг, що експортуються іншими країнами, які входять до блоку, і являє собою значний і, як

правило, стабільний зовнішній ринок);

• фінансові фактори (більшість країн — членів блоку мають довгострокову заборгованість або перед країною, яка очолює блок, або взаємну заборгованість, або зовнішню — перед третіми країна­ми. Ця заборгованість погашалася у валюті країни-гегемона);

• економічні фактори (країни, що очолюють той чи інший блок, найбільш індустріальне розвинуті та які найменше постраждали за

роки всесвітньої кризи і "Великої депресії");

• політичні фактори (вони складалися історично і традиційно міцно зв'язували країни — учасниці валютного блоку).

Стерлінговий валютний блок виник після відміни золотого стандарту у Великій Британії в 1931 p. До його складу ввійшли країни Британської імперії, окрім домініонів Канада і Ньюфаундленд, а також території Гонконгу. До блоку ввійшли також держави, які були економічно тісно пов'язані з Великою Британією (Єгипет, Ірак, Португалія, пізніше — Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Японія — де-факто, а потім Греція та Іран). Входження до валютного блоку, очолюваного Великою Британією, ставило країни перед необхідністю дотримання певних "правил гри". Це означало, що валюти залежних країн прикріплювались до валюти країни, яка очолювала блок — фунта стерлінгів. Курс цих валют ставився в залежність від фунта стерлінгів, а їх курс відносно інших валют встановлювався відповідно до курсу фунта стерлінгів щодо тих валют; взаємні розрахунки між учасниками блоку велись переважно у фунтах стерлінгів, а їхні валют­ні резерви зберігалися в Банку Англії і використовувались як для взаємних розрахунків, так і для розрахунків із третіми країнами.

Доларовий валютний блок було створено в 1933 p. після відміни золотого стандарту в СІЛА. До нього ввійшли економічно залежні від США країни Латинської Америки та Канада. Цікаво, що у ва­лютному блоці не здійснювався валютний контроль з боку

Похожие работы