Читать реферат по педагогике: "Україна прийняла менеджмент. Нам потрібен коучинг?!" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Україна прийняла менеджмент. Нам потрібен коучинг?! По запевненню класика менеджменту Пітера Дракера: “Рідко, якщо взагалі коли-небудь, який-небудь новий основний інститут так швидко доказував свою необхідність як розвивався менеджмент на початку теперішнього сторіччя”. Проте, спілкування з керівниками шкіл, навчальних закладів, педагогами свідчить про їх надто поверхневу уяву щодо змісту менеджменту. Вживаючи слово “менеджер”, більшість педагогів ототожнюють його з образом керівника нового покоління, що використовує у своїй роботі сучасні, гуманні методи управління. Загалом, це так і не зовсім так..

Спеціаліст в області менеджменту В.Д.Симоненко [113] пише, що якось, готуючись до лекції, він задумався над питанням: “Чому Джон їздить на “Форді”, Ганс – на “Мерседесі”, а Іван – на трамваї?” Причин цьому багато. Але головна з них у тому, що Івана, Петра, Степана... не вчили (і не вчать) основам менеджменту, проектуванню психології особистісної орієнтації, основам цивілізованого підприєм­ництва.

В середині XX століття Е.Фромм констатував реальну появу такого феномену з соціально-економічним статусом як “ринкова особистість”, що успішно функціонує, працює на себе та на державу. Це не просто жива людина, нова особистість, а соціально-типізована модель поведінки, яка вже не вписується в існуючі традиційні правові, соціальні та економічні норми.

Ще до 1990 року радянська держава не визнавала ідею менеджменту. Зате у нашій ідеології існувало лайливе поняття “менеджеризм”. Філософська енциклопедія 1964 року так визначала його зміст:

“Менеджеризм – сучасна буржуазна теорія управління. Менеджеризм проголошує своєю ціллю створення науки, що формує “основні принципи управління”, придатні для будь-якої людської організації. Практичне застосування цих принципів дозволить нібито усунути протиріччя капіталізму і забезпечить його процвітання.

Методологічною основою концепції менеджеризму, поряд із соціологічним емпіризмом позитивістського толку, є суб'єктивістське, волюнтаристичне тлумачення історичного процесу, ідеалізація і фетишизація функцій управління. Розгляд виробничих стосунків людей підмінюється описанням технічних взаємовідносин працівників, а аналіз реальних экономічних явищ – міркуваннями про психологію індивідів, які розглядаються поза зв'язком з соціально-економічними стосункими”. Ось так! Спробуй – розберися!

В повному розумінні революційне значення для інте­лігенції та народно-господарської еліти СРСР мав вихід книги С.Епштейна “Индустриальная социология в США” (1972 р.).

Практично це була перша наукова праця в СРСР в якій менеджмент як наука управління розглядався ідеологічно помірковано та навіть схвально. Так, коментарі щодо ідей Ф.У.Тейлора ще робилися від імені К.Маркса та В.І.Леніна, але без нищівної критики “витонченого звірства буржуазної експ­луатації” та ідеологічних “вибриків”.

До України знання з менеджменту донесли Г.В.Щокін, Ф.І.Хміль, Н.Л.Коломінський, В.В.Крижко, Є.М.Павлютенков, Л.І.Даниленко, Л.М.Карамушка, Г.А.Дмитренко, Л.М.Калініна, Д.Дзвінчук.

Ця просвітницька діяльність почалася в основному з другої половини 80-х років минулого століття. В той час здавалися непорушними такі “святині”, як шоста стаття Конституції СРСР,

Похожие работы