Читать реферат по педагогике: "Від сопілки — до слова, від слова — до мови (сценарій)" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Коли в колиску клала немовля,

Вела за ручку, берегла від лиха

І вчила вперше слово вимовлять.

Перший ведучий. Ослаблені південноруські та західноруські землі в XIV столітті потрапляють у нову залежність: Київщина, Переяславщина, Поділля, Волинь аж до XVI століття перебувають під владною Великого Литовського князівства.

Другий ведучий. Незважаючи на велику військову могутність, Литовське князівство не змогло обійтися без руської мови, яку було визнано за державну. Про це свідчать пам'ятки ділового письменства, грамоти XIV–XVI століть, "Судебник" Казимира Ягайла 1468 року.

Читець.

Діамант дорогий на дорозі лежав, —

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не впізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його,

Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав.

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дикий той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді, камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим вогнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І щаслива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

Перший ведучий. Оскільки старослов'янська мова вже з IX століття не зазнавала змін, фактично була мертвою мовою та застосовувалася тільки в релігійній літературі, вона дедалі більше ставала незрозумілою народові. Тому з'являються словники, що подають переклад із старослав'янської на українську народну мову.

Другий ведучий. Так, у XVI столітті був написаний "Лексисъ с толкованием словенскихъ словъ просто" невідомого автора, у якому пояснено 776 слів. Це була чи не найперша лексикографічна спроба української мови.

Перший ведучий. Попередником І. Котляревського, як першого класика української літератури, був Григорій Сковорода — філософ, поет, байкар. Мова його творів, різноманітних за жанром, є сумішшю старої літературної мови, живої народної розмовної мови, російської літературної мови. Це був ніби начерк української літературної мови, який сприйняв і розвернув І. Котляревський, поклавши в основу літературної мови українську народну мову. (Сценка з "Наталки Полтавки".)

Перший читець.

Купавна — цілована хвилями Дніпровими,

Люблена — голублена сивими дібровами,

З колоса пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру, і грози

Наша мова.

Другий читець.

Як осмута матерів,

Думи сивих кобзарів,

І дівочі переспіви синіх вечорів,

Виплекана веснами і серцями чесними,

Наша мова.

Перший ведучий. Ставлення до української мови не було однозначним. На жаль, не всі відомі вчені Росії визнавали її повноцінною націо-нальною мовою: М. Ломоносов називав українську мову діалектом, а Катерина I, наслідуючи його, повторювала, що "малороссийское наречие” — не що інше, як "российское, на польский лад применение". Негативно ставився до української мови І. Карамзін, називаючи її "варварским языком".

Другий ведучий. Не зміг об'єктивно оцінити українську мову й літературу російський критик В. Бєлінський, а М. Чернишевський

Похожие работы