Читать реферат по литературе: "Риси творчого портрету Івана Манжури" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Манжура пройшов вздовж і впоперек майже всю південну степову Україну, зібрав і записав кілька тисяч зразків усної словесності. Це був цінний скарб з огляду на кілька причин: 1) точність запису; 2) урахування вже раніше фіксованого; 3) предметом уваги І.Манжури були саме ті місцевості України, де порівняно рідко бував фольклорист-збирач. Зібраний Манжурою матеріал відзначався багатством змісту, жанровим розмаїттям. Увагу І.Манжури привертали:

–        казки, –        перекази, –        легенди, –        народні пісні у всьому багатстві їх жанрових і стильових ознак, –        приказки, –        прислів’я, –        замовляння, –        народні анекдоти тощо.

До численних збірників, в яких уміщував фольклорно-етнографічні матеріали І.Манжура, слід додати такі:

–        “Легенда и три песни о Семене Палие” та “Панщина в песнях и молитве”, уміщені в журналі “Киевская старина” за 1882 рік. –        У другому випуску другого тому “Сборника Харьковского историко-филологического общества” за 1890 р. вийшли друком окремим збірником “Сказки, пословицы и т.п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И.И.Манжурою” уміщено понад 200 народних казок, легенд, 400 прислів’їв і приказок, загадки, замовляння тощо; в кінці збірника І.Манжура подав словник малозрозумілих слів.

Водночас І.Манжура друкує ряд статей і заміток на етнографічні теми, мета яких висвітлити окремі факти з історії народного побуту, звичаїв, традицій:

“К вопросу о происхождении слова “половица” (1887);

“Невенчанная балка” (1887);

“О богатырях” (1890);

“Предание “О борцах” (1893);

“Местные легенды об урожае и эпидемии” (1891);

“К народной медицине малоруссов” (1891) та ін.

Всі ці та інші праці Манжури-етнографа високо поціновані сучасною наукою, зокрема в дослідженнях І.Березовського.

У 1974 р. у видавництві “Музична Україна” побачив світ збірник під назвою “Народні пісні в записах І.Манжури”, який упорядкувала і написала до нього вступну статтю Л.Каширіна. У ньому є понад 500 пісень, записаних Манжурою на півдні України:

– обрядові:

веснянки;

русальні;

купальські;

жниварські;

весільні;

колядки і щедрівки;

–        родинно-побутові (про кохання, сирітство); –        соціально-побутові:

козацькі;

кріпацькі;

чумацькі;

рекрутські;

солдатські;

матроські;

ремісницькі;

вівчарські;

бурлацькі;

наймитські;

заробітчанські;

робітничі;

а також:

–        думи; –        балади; –        історичні пісні; –        жартівливі пісні; –        дитячі пісні.

До багатьох записів І.Манжура дає свої пояснення, примітки, які становлять значний науковий і практичний інтерес, грунтовно доповнюють характеристику історичної і життєвої основи зібраних зразків уснопоетичної творчості народу.

Висновок: У фольклорно-етнографічній діяльності І.Манжури поєдналися сумліний науковий підхід до збирання і вивчення народної творчості з тонким художнім чуттям і розумінням тексту. Сам І.Манжура добре знав і високо цінував фольклорну працю Драгоманова, Рудченка,

Похожие работы