Читать реферат по культурологии: "Історичне виділення моралі у сфері вільного вибору особистості між добром і злом" Страница 6

(Назад) (Cкачать работу)

Дедалі вагомішою дана форма опанування змісту доб­ра стає в міру зміни культури авторитарно-релігійного ти­пу культурою з переважанням раціонально-доказових під­став добра. Та як і в усякому процесі, що природно роз­гортається, в цьому також проявляють себе стихійні тен­денції, протилежні й навіть парадоксальні по відношенню до генеральної, провідної лінії розвитку. Якщо ж критерієм виявляється лише бажання чогось позитивного, якогось добра, то зникають усякі відмінності між добром і злом.

Відмова від абсолютних безумовних гуманістичних цін­ностей руйнівно проявляє себе в активності масових соці­альних груп, котрі вийшли з-під впливу традиційних авто­ритетів. Нерідко люди, які не бажають визнавати ніяких авторитетів, у кінцевому підсумку скочуються до диктату сваволі. Прикладів такого перетворення, особливо в бун­тарських, анархічного типу рухах XX ст., аж надто багато. Дедалі наростаюча загальність морального осмислення добра ніби компенсує й наростаючу особливість особистісного світу, убезпечує від обособлення, яке відриває його від людства як багатоманітного в своєму розвитку єдино­го цілого.

Загальний зміст цінностей моральної культури цілком відбивається в такій вкрай антисуспільній формі маргіналь­ної поведінки, як тероризм. Якщо його теоретики ще шу­кали йому моральне виправдання, то практики типу італійських «Червоних бригад» чи японської «Червоної армії» оголошують моральним усе, що слугує їхньому розумінню революції. Не можна цілком ототожнювати тероризм, обме­жений моральними міркуваннями (наприклад, «Народна воля» в Росії), з ультралівими терористами другої полови­ни XX ст., котрі не зв'язують себе ні з якими моральними нормами.

Небезпека тероризму для моральної культури полягає в його здатності викликати потаємне захоплення обивате­ля, виступати взірцем, псевдоідеалом абсолютної особис­тішої автономії, котра не має ніяких обмежень. Не мож­на уявити сучасне культурне життя без уточнення питання про наявність доброго наміру, справжнього добра в мотиві вчинку. Разом із тим здійснюваний як добро вчинок завж­ди несе в своєму результаті те, що може бути розглянуте як відносне зло. Отже, визначити вагомість вчинку можна на основі принципу «максималізації добра і мінімалізації зла».

Зауважимо, що всіма складностями здійснення справді доброго вчинку не можна пояснити ту особливо пильну ува­гу, яка приділяється в сучасній культурі проблемі істиннос­ті добрих намірів. Здатність робити правильний моральний вибір, розв'язувати моральні конфлікти стала умовою ви­живання людства. На жаль, зросла роль нетрадиційної ма­сової думки в культурному житті поряд із позитивними мо­ментами, притаманними цьому процесові, збільшила залеж­ність оціночної здатності свідомості від сваволі нічим не обґрунтованих оцінок, що залучають у свідки абстрактне добро, оголошують конкретний зміст добра чимось несут­тєвим. Як слушно зауважив Регель, «таким чином, хто-небудь міг вчинити злочин, бажаючи добра. Якщо, наприклад,

Похожие работы