(Назад)
(Cкачать работу)років "основи комунізму" в СРСР. Звичайно,
"мета" не була виконана, а про І рамний документ оскандалений. На XXVII з'їзді КПРС 1986 р. було прийнято нову редакцію нібито Програми КПРС, прийнятої 1961 р. По суті, це був цілком новий документ. До числа найважливіших нормативних документів КПРС належали статути, що були своєрідними адміністративно-ідеологічними нормами для всіх рядових членів КПРС І, насамперед, для кадрового складу керівних І управлінських структур. Йдеться про засіб тримання в покорі, беззастережне виконання волі центру всіми, кому хоч що-небудь довірялося робити в державних структурах чи в громадських організаціях І товариствах. Ступив один крок в бік від "генеральної лінії" — догана, ще один — сувора догана, далі — виключення з партії, а це означало усунення людини від активної діяльності чи творчого життя. До нормативних документів належали рішення, резолюції, доповіді на з'їздах, що насправді були підняті до рангу нормативних документів, хоч за формою доповіді скрізь І завжди розглядаються як ділові папери.
Діловодну частину джерел з історії КПРС становлять такі види документів, як інформації, протоколи всіляких партійних зборів, засідань бюро, конференцій, активів, листування, Інструкції, матеріали всіляких перевірок, розгляду персональних справ та ін.
Багату інформацію про всеосяжність комуністичного партійного впливу на найнижчі суспільні ланки, у тому числі ланки льонарів і буряківників, студентські групи й учнівські класи, робітничі бригади і навіть сім'ї, мають документи первинних партійних організацій, протоколи зборів І засідань бюро первинних організацій, різні персональні справи, пояснювальні записки членів КПРС, звіти комсомольських секретарів на партійних зборах тощо.
При дослідженні Історії західних областей для історика мають значення документи КПЗУ. Ця партія виникла в лютому 1919р. на конференції в Станіславі спочатку під назвою Комуністичної партії Східної Галичини (КГЇСГ), а з травня 1923 р. — КПЗУ (після рішення Ради Послів у березні 1923 р. про права Польщі на Східну Галичину).
КПЗУ не вважалася масовою партією. В 1928 р. у ній залишилося всього 600 членів У найкращі для партії часи — близько 5 тис. Це була партія загалом чесних людей. За Ідеологічними переконаннями в ній переважали націонал-комуністи, тобто люди, котрі в соціально-економічних питаннях дотримувалися соціалістичних переконань, підтримували суспільну власність на засоби виробництва, забезпечення освіти, охорони здоров'я, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, науки та ін., а в питаннях національних — націоналістичних. Вони виступали за право народу Західної України на національну державу. До 1931 р. таку державу вони мислили в об'єднанні і УС РР — тобто виступали id возз'єднання А Іе коли на Сході почалася котективізація, процес над СВУ (Спілка Визволення України), репресії, коли радянський лад у радянській Україні втратив обнадійливі ознаки, КПЗУ 1931 р висунула гасло "відірвання Західної України від Польщі", утворення самостійної західноукраїнської держави.
На членів КПЗУ сипались репресії польського уряду, їх судили десятками І сотнями В Історію увійшли судові процеси Святоюрський, Ковельський, Луцький та ш їх запроторювали, як І націоналістів, у Березу Картузьку, але ще більше репресували в радянській
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы