Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Знову ж таки, якою б масою одіозних постулатів не було пересипане це видання, його варто вивчати, аналізувати, щоб збагнути режим. В Україні було випущено двотомник "Комуністична партія України в резолюціях І рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК".

Крім цих серійних видань, чимало партійних документів опубліковано в серіях "Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам", "КПСС о профсоюзах", "КПСС о молодежи", "КПСС и Советская армия" та ін. Після кожного партійного з'їзду видавалися однотомники основних матеріалів — доповіді, резолюції, склад обраних органів.

Крім опублікованих документів більшовицько-комуністичної партії, величезна кількість її матеріалів відкладалася в архівах. Раніше це були

Архів Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Архів Інституту Історії партії при ЦК КП України, архіви обласних комітетів партії. Після заборони діяльності Компартії в Україні ці архіви стали структурами державних архівів відповідного рівня: в Києві — Центральний державний архів громадських об'єднань України, в областях — частинами Державних архівів областей. Дуже багато архівних партійних джерел були недоступними для дослідників, зокрема для безпартійних. Таємними для дослідників, у тому числі для комуністів, були стенограми і рішення Політбюро, які стосувалися кадрових питань, демографічної політики перемішування народів, формування так званого єдиного народногосподарського комплексу, коли штучно підприємства України прив'язувались до підприємств Уралу і Татарії, Баку й Естонії, щоб тим самим гальмувати тенденції до економічної самостійності окремих республік чи економічних зон. Під цим претекстом після Жовтневого (1964) пленуму ЦК КПРС були ліквідовані раднаргоспи, І господарство знову підпорядковувалось галузевим московським міністерствам, що керували, наприклад, нафтовою промисловістю Баку, Татарії, Борислава І Долини, Тюмені й Туркменії з одного центра.

Близькими за змістом до партійних документів є праці так званих видатних діячів Комуністичної партії та Радянської держави. Часто це поверхові, вкрай тенденційні праці. Йдеться не тільки про праці Леніна чи Сталіна, а й також таких "діячів", як Калшін, дружину якого Сталін заслав у Сибір, а він співав дифірамби Сталіну, чи Каганович, рідний брат якого був репресований сталінською машиною, Молотов, Ворошилов, Орджонікідзе, Куйбишев, Постишев, Хрущов, Брежнєв, Суслов, Щербицький, Черненко та ін.

Характерною ознакою змісту творів "видатних діячів" було прагнення ортодоксально в якійсь одній сфері діяльності подати ленінсько-комуністичну концепцію бачення процесів і явищ. Чим менше було свіжої думки у таких працях, тим надійнішими вони вважалися. Але І в них приховано багато відповідей на причини тоталітаризму в СРСР, затхлої духовної атмосфери в житті суспільства, так званої монолітної єдності партії і народу.

Аналогічно тому, як джерела державного походження за їх змістом прийнято поділяти на законодавчі та діловодні, так і джерела партійного походження поділяються на нормативні та діловодні. До нормативних належать Програми партії, яких більшовики створили три, а по суті — чотири: Програма РСДРП 1903 p.; Програма РКЦ (б) 1919 p.; Програма КПРС 1961 p., схвалена XXII з'їздом КПРС. Програма 1961 р. передбачала побудувати за 20

Похожие работы