Читать реферат по истории: "Козацькі походи на татар у 1570 – 1580-х роках" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Восени 1570 року хан Девлет-Гірей надіслав султану велику скаргу на козаків, яку той переповів у листі до короля. Хан скаржився, що козаки "з року в рік взимку і влітку" (в іншому перекладі — "вдень і вночі") нападають на татар, забирають їхніх жінок і дітей, худобу і все добро. Останній напад мав місце у вересні 1570 року, коли козаки відігнали овець і велику рогату худобу. Вони також підстерігають купців, які повертаються з Москви і розбивають їхні валки. У трьох таких нападах козаки відбирали за кожним разом по сімдесят тисяч червоних злотих як грошима, так і товарами ( в іншому варіанті перекладу — за два-три напади в кожному по сімдесят-вісімдесят тисяч). Українські степи стали настільки небезпечними, що через них було важко пробиратися навіть татарським гінцям до Польщі. Кілька разів козаки нібито їх перехоплювали. Вони також спіймали п'ятьох "знаменитих татар", які у своїх справах їхали до Білгорода. А найгірше становище в тих татар, які живуть з боку Очакова, тобто на правому березі Дніпра, бо козаки нападають на них щорічно по чотири-п'ять разів і відбирають у них все майно, коней, худобу і овець. Щодо людей, то султану відомо, що в українських замках — Черкасах, Каневі, Києві, Брацлаві, Переяславі перебуває більше тисячі мусульман — жінок і дітей. І всі ці лиходійства чиняться за тих обставин, що за останній рік татари жодного разу не нападали на українські землі. Зрозуміло, що султан вимагав від короля повернення полонених, худоби і всього добра та покарання винних. Він також нагадував про необхідність виплати хану звичних "упоминок" [1; 48–51], які були своєрідною платою татарам за дотримання миру.

Лист султана мав також на меті запобігти новим нападам козаків на татар, оскільки хан саме збирався у великий похід на Московію. У травні 1571 року Девлет-Гірей зміг вчинити великі спустошення у Підмосков'ї. Однак у цей же час козаки перейшли Дніпро (в іншому варіанті перекладу документу — "впали" до Криму), забрали п'ять тисяч овець, волів і коней, чабанів і багато татарських жінок та дітей. За такої ситуації султан перекладав всю вину за можливі напади татар на польський бік [1; 51–52]. За 1572-1573 роки документів про діяльність козаків не віднайдено, але це пояснюється швидше не їх бездіяльністю, а тим, що в новоутвореній Речі Посполитій після смерті короля Сигізмунда Августа настало безкоролів'я і не було кому адресувати скарги на прикордонні "свавілля".

Влітку 1574 року, під час війни проти турків молдавського господаря Івоні, у якій активну участь приймали і козаки, останні напали на Білгород, в околицях якого проживала невелика, але дуже агресивна буджацька орда. У зв'язку з небезпекою від козаків сини хана Девлет-Гірея змушені були цілу зиму 1574 – 1575 років стояти на Дніпрі. Однак правобережжя Дніпра залишалося відкритим. У лютому-березні 1575 року великий похід козаків організував снятинський староста Микола Язловецький. За явно перебільшеними, але все ж показовими свідченнями московського гінця, у ньому брало участь до п'ятнадцяти

Похожие работы