Читать реферат по педагогике: "Освіта і самоосвіта у духовному становленні особистості" Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

прийомами самоконтролю і шляхами їх удоско­налення. Важливу роль у самоконтролі відіграють педаго­гічна оцінка та самооцінка. Від ефективності самооцінки залежить здатність учня знаходити помилкові дії, запобі­гати їм і таким чином підвищувати результати самокон­тролю. Для самоконтролю нерідко використовують звуко­запис. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може виявити недоліки в техніці читання, інтону­ванні, артикуляції окремих звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови учням неважко виявити й виправити свої мовні огріхи.

Метод самооцінки передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оці­нювання досягнутих успіхів. Стосовно самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування самокон­тролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставле­ну учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відпо­відь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензуван­ня відповідей інших учнів тощо.

Самоконтроль та самооцінку можна застосовувати до тієї частини знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких можуть легко визначити самі учні — формул, правил, гео­графічних назв, історичних фактів, віршів тощо.

Для організації самоконтролю знань учнів ознайомлю­ють з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаю­чи увагу, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і са­мооцінки знань з окремих тем фіксують у класному жур­налі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відпо­відальності учнів за навчальну роботу, виховання почут­тя власної гідності, чесності.

4. Релігійні цінності та їх рольу процесі становлення особистості Соціологи спостерігають, що для сучасного суспільства, особливо для молоді, все більш характерним стає наростання меркантильно-прагматичних орієнтацій, зневажливе ставлення до релігії і моральних цінностей. Людство володіє здатністю одухотворювати все і одночасно з усього може викорінювати духовність. Це вічна проблема співіснування добра і зла, смислу і абсурду, творення і деструкції. З втратою релігії особистість втрачає основу свого життєвого благополуччя. Те ж саме відбувається і в суспільстві, де духовна культура перестає користуватися повагою, підтримкою і розумінням. Ця проблема набуває особливого значення ще й у зв'язку з наступом створеної за американськими стандартами масової культури. Претендуючи на домінування у світі, США прагнуть нав'язати європейським країнам свою ідеологію, свій образ життя. Голлівуд розробив і систематизував економічні та організаційні методи конвеєрного способу виробництва кінокартин, замінюючи творче змагання талантів комерційною конкуренцією. Зрозуміло ж, що за таких умов проблема релігійних цінностей набуває особливого значення як і культурологічна складова виховання, покликана актуалізувати проблему смислу буття, ціннісних орієнтирів, розвитку у підростаючої молоді здатності оцінювати свої вчинки за гуманістичними критеріями, адже духовна криза сучасного суспільства є нічим іншим як відчуттям значною кількістю людей безцільності свого існування, неможливістю знайти його пози­тивний смисл. Відомий сучасний філософ В.Франкл у своєму