Читать реферат по истории: "Допоміжні історичні дисципліни в Польщі (1988-2015 рр.)" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Традиції розвитку допоміжних історичних дисциплін у Польщі сягають початку XIX ст. Якісно нового оберту вони набули з кінця XIX ст. У 1898 р. було відкрито першу кафедру допоміжних історичних дисциплін в Яґеллонському університеті, яку очолив С. Кжижановський. У 1908 р. постало Польське геральдичне товариство та часопис «MiesІQCzmk Heraldyczny». Плідно працювали на цій ниві генеалог і геральдист В. Семкович, дипломатист С. Кентжинський, видавець генеалогічних, геральдичних та сфрагістичних джерел Ф. Пекосинський. У перші чотири десятиліття ХХ ст. з’явилися студії теоретичного характеру, мета яких полягала в осмисленні допоміжних історичних дисциплін у вимірі вивчення та інтерпретації джерел.

У воєнний (1939-1945 рр.) та повоєнний (1946-1956 рр.) часи розвиток дещо загальмувався. Винятком тут може бути короткий нарис допоміжних історичних дисциплін авторства А. Ґейштора. Утім уже починаючи від хрущовської «відлиги» (1956 р.) польська гуманітаристика вийшла на висхідну лінію. Події березня 1968 р. стали черговим випробуванням. Втрат зазнали ряд напрямів: філософія, культурна антропологія та ін. Натомість історики здебільшого зберегли свої позиції. Пояснення можна знайти в тому, що їхні студії зосереджувалися на теорії джерелознавства та на самих джерелах, не входячи в конфронтацію з тодішньою офіційною ідеологією. Саме у ці роки вийшли друком ґрунтовні розвідки з хронології, генеалогії, геральдики, сфрагістики, дипломатики, палеографії, нумізматики. Це був вагомий результат роботи фахівців, очолюваних директором Інституту історії Польської академії наук проф. Т. Мантойфлем, який поклав за мету реалізувати проект вивчення допоміжних історичних дисциплін у рамках монографічних досліджень конкретного напряму.

Нового поштовху допоміжні історичні дисципліни набули з кінця 1980-х рр. Так, у 1988 р. було відновлено діяльність Польського геральдичного товариства, котре припинило свою роботу 1939 р. з початком Другої світової війни. Його метою проголошено провадження наукових досліджень у геральдиці, сфрагістиці та суміжних галузях знань. Фактично це стало свідченням волі польських істориків активізувати студії на полі допоміжних історичних дисциплін. Нині працюють відділення ПГТ у Варшаві, Кракові, Любліні, Торуні. Наукові інституції цих міст (університети, архіви, академії тощо) - визнані центри розвитку допоміжних історичних дисциплін. Виказують активність у цій сфері зацікавлень й інші наукові та університетські осередки в містах Щецин, Познань, Катовіце, Вроцлав, Кельце, Лодзь, Зелена Ґура.

Що саме вдалося осягнути польським історикам на ниві допоміжних історичних дисциплін за чверть століття? Нижче подано розгляд теми за такими пунктами: центри наукових шкіл, спеціалізовані часописи, розвиток окремих допоміжних дисциплін, поняття «допоміжні історичні дисципліни», спеціалізовані конференції, видання на пошану знаних дослідників, бібліографії, енциклопедії, праці з історії, методології допоміжних історичних дисциплін, підручники, спеціалізовані нагороди та премії. Центри наукових шкіл Краків. На сьогодні ця давня королівська

Похожие работы