Читать реферат по логике: "Аналогія як традуктивний умовивід" Страница 9

(Назад) (Cкачать работу)

Суперечності в з'ясуванні сутності індукції виявляються вже при її визначенні. Так, одні вчені вважають, що індуктивним називається умовивід, в якому із одиничних суджень виводять загальне судження. Інші - ніби "індуктивний умовивід - це умовивід, у підґрунті якого немає логічного закону і в якому істинність засновків не гарантує істинності висновку, що з них виводиться".

Хоч нам імпонує перше, традиційне, визначення індукції, проте й друге не можна вважати безумовно помилковим. Може йтися лише про дві системи відліку. Принципи цих систем закладені вже на етапі класифікації умовиводів. Одні автори беруть за основу поділу умовиводів характер руху знань, другі - характер висновку (достовірний він чи недостовірний). У авторів, які визначають індукцію, подібно до О. Івіна, мали б, як здається, виникнути глибокі суперечності, оскільки під їх визначення можна підвести аналогію, а повна і математична індукції, навпаки, не узгоджуються з цим визначенням.

Проте цитований автор загалом уникає цих суперечностей, визнаючи наслідки свого визначення індукції: "Ще одним видом індуктивного міркування... є умовивід за аналогією; "Ця індукція" 1 (повна - М. Т.) є, таким чином, різновидом дедуктивного умовиводу, хоча за зовнішньою формою вона за перебігом думки нагадує неповну індукцію. До дедукції належить і так звана математична індукція".

Тут виникає тільки одне заперечення: для чого вдаватися до термінів традиційної логіки, без яких сучасна логіка може обійтися?

Умовиводи поділяються на необхідні та ймовірні. Для чого ж терміни "дедукція" і "індукція"? Щоправда, різновидами необхідних умовиводів є повна та математична індукції. Проте, оскільки вони не є, на думку цих авторів, індукціями, то їх раціональніше позначити іншими термінами (на перших порах можна було б обійтися термінами "так звана повна індукція" і "так звана математична індукція". Щоправда, в цій ситуації виникла б ще одна проблема: як називати неповну індукцію?

Називати її неповною індукцією безглуздо, якщо немає "повної індукції", то відсутня підстава для користування суперечним йому поняттям. Проте немає достатніх підстав для відмови від терміна "індукція", яким можна позначати те, що в традиційній логіці називалося неповною індукцією. І ці автори справді ототожнюють неповну індукцію з індукцією загалом.

Те, що О. Івін бере в лапки термін "індукція", свідчить про його розуміння суперечливої термінологічної ситуації, до якої він потрапив.

Традиційно в понятті дедуктивного умовиводу мислилося кілька ознак, однією з яких була достовірність висновку (за умови істинності засновків і дотриманні вимог до їх структури та відповідних правил добудови міркувань). У сучасній логіці істотною часто вважають лише одну ознаку дедуктивних умовиводів: їх достовірний характер.. Тому дедуктивні умовиводи і називають необхідними.

Щодо індуктивних умовиводів, то в них, як зазначалося, сучасна логіка визнає лише одну істотну ознаку - ймовірність висновку, що є наслідком відсутності закону в підґрунті цього виду умовиводів, який би гарантував істинність висновку за умови наявності істинних засновків певної їх структури.

Деякі автори підручників відносять до індукції й ті умовиводи, в яких із часткових суджень

Похожие работы