(Назад)
(Cкачать работу)засновках силогізму, виявляючи загальне в усіх проявах цього виду опосередкованих дедуктивних умовиводів. Цікаво було б вислухати і протилежні думки про сутність аксіоми силогізму та її роль у процесі одержання висновку за схемою простого категоричного силогізму.
Потребує уточнення і спосіб та порядок встановлення структурних елементів силогізму. Скажімо, що спочатку треба визначати - засновки чи терміни? Дехто визначає насамперед засновки. При цьому більший засновок визначають як такий, до складу якого входить більший термін. Тобто невідоме визначають через невідоме. Іноді більшим називають засновок, що є загальним судженням. Проте нерідко обидва засновки є загальними. До того ж ознайомлення з модусами свідчить про те, що більшими засновками можуть бути і часткові судження.
Якщо розпочати аналіз структури силогізму з термінів, то теж виникають певні труднощі. Скажімо, коли маємо повний силогізм, то, відшукавши його висновок, легко можемо визначити більший засновок (до складу якого входить більший термін, що виконує роль предиката у висновку) і менший засновок (до складу якого входить менший термін, що займає місце суб'єкта у висновку).
Проте бувають й інші ситуації, наприклад, коли наявні засновки, а висновок відсутній. Як же тоді визначити, який із засновків є більшим, а який - меншим? У цьому випадку не допоможе таке визначення термінів: "Меншим терміном називається суб'єкт висновку... Більшим терміном називається предикат висновку...", не допоможе тому, що висновку тут просто немає.
Питання відшукання термінів силогізму ускладнюється тим, щ кожен з крайніх термінів може виконувати роль то більшого, то меншого терміна. В цьому легко переконатися, з'ясовуючи специфіку модусів силогізму.
Чітких рекомендацій тут немає. Мабуть, тому часто абстрагуються від живого процесу міркування, орієнтуючись на стандартні схеми під ручників, у яких все поставлене на "своє" місце. Суб'єкт тут завжди займає перше місце в судженні, а предикат - друге. Те ж саме спостерігається і в ілюстрації будови силогізму; на першому місці розміщують більший засновок, а на другому - менший.
Нерідко вважають, що найефективнішим способом відшукання більшого терміна (а зрештою і меншого терміна та засновків) є схематичне зображення обсягів термінів силогізму з допомогою кругових схем. Так, зобразивши в такий спосіб співвідношення обсягів понять "ртуть", "метал" і "електропровідні", які входять до складу відповідного нечітко впорядкованого силогізму, переконаємося, що саме "електропровідні" є більшим терміном, "метал" - середнім, а "ртуть" - меншим: "Ртуть - електропровідна, бо вона метал, а всі метали - електропровідні".
Проте подібне графічне зображення співвідношення обсягів понять, які виконують у силогізмі роль відповідних термінів, не завжди дає бажаний ефект (до того ж ніякі графічні засоби не можуть замінити теоретичні аргументи). Так, графічне зображення співвідношення обсягів понять "ромб", "паралелограм" і "чотирикутник", про яке можна здогадатися із силогізму "Всі ромби - паралелограми, і всі ромби - чотирикутники; отже, принаймні деякі чотирикутники є паралелограмами", не дає можливості визначити, який же термін має найширший обсяг
У цьому силогізмі найширшим є термін "чотирикутник" (хоч це й неможливо встановити суто